Український портал практики Європейського суду з прав людини


 
  Про нас
Про проект
Про журнал
Базові документи
Повні тексти рішень
Ухвали щодо прийнятності
Справи щодо України
Комюніке
Рішення за статтями Конвенції
Дослідження, коментарі
Інформаційно-довідкові матеріали
Анонс 
Корисні посилання

Журнал
  №: Рік:

Пошук

Інтернет-підтримка: 
ТОВ "Інтерактивні Системи"
Бронирование авиабилетов avia.ua
 


Стаття з журналу № 3'1999

Назва
 
Справа «Міллан-і-Торнес проти Андорри»
(Affaire Millan і Tornes c. Andorre)
 
Зміст
 

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

ПЕРША СЕКЦІЯ

СПРАВА «МІЛЛАН-І-ТОРНЕС ПРОТИ АНДОРРИ»
(AFFAIRE MILLAN I TORNES C. ANDORRE)

(Позов № 35052/97)

РІШЕННЯ

Страсбург
6 липня 1999 року

У справі «Міллан-і-Торнес проти Андорри»

Європейський суд з прав людини (перша секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли судді:

Е. Палм (E. Palm), голова

Х. Касадеваль (J. Casadevall)

Гаукур Йорундссон (Gaukur Jörundsson)

Р. Тюрмен (R. Türmen)

К. Бірсан (C. Bоrsan)

В. Томассен (W. Thomassen)

Р. Марусте (R. Maruste),

а також пан М. О'Бойл, секретар cекції,

після наради за зачиненими дверима 29 червня 1999 року постановляє рішення, винесене того самого дня:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу розпочато за заявою (№ 35052/97) проти князівства Андорра, поданою до Європейської комісії з прав людини (Комісія), відповідно до положень колишньої статті 25 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (Конвенція), громадянином Андорри паном Жоаном Міллан-і-Торнесом (Joan Millan i Tornes) 7 серпня 1996 року.

Заявника представляла адвокатська фірма «Кабрерізо-Міньо-Монегаль-Расканьєрес» міста Андорра ла Велла. Уряд Андорри (Уряд) представляла пані І. Тор Фаус (I. Tor Faus), постійний представник князівства Андорра при Раді Європи.

2. 8 вересня 1997 року Комісія постановила довести отримане оскарження до відома Уряду Андорри, вимагаючи надати письмові зауваження щодо прийнятності та обґрунтованості скарги, спричиненої тим, що Генеральний прокурор Андорри відхилив оскарження empara. Комісія визнала оскарження неприйнятним і перебільшеним. Уряд надав свої зауваження 26 листопада 1997 року, заявник відповів на них 2 лютого 1998 року.

3. Після набрання Протоколом № 11 чинності 1 листопада 1998 року, Суд розглянув справу згідно з положеннями пункту 2 статті 5 цього Протоколу.

4. Згідно з пунктом 1 правила 52 Регламенту Суду, Голова Суду пан Л. Вільдхабер передав справу до першої секції.

До складу палати, створеної в першій секції, ввійшли пан Х. Касадеваль — суддя, обраний від князівства Андорра (пункт 2 статті 27 Конвенції і пункт 1 правила 26 Регламенту), і пані Е. Палм — голова секції (пункт 1а правила 26 Регламенту Суду). Інших членів палати призначила голова секції, ними стали:

пан Г. Йорундссон, пан Р. Тюрмен, пан К. Бірсан, пані В. Томассен і пан Р. Марусте (пункт 1b правила 26 Регламенту).

5. 17 листопада 1998 року палата визнала заяву прийнятною, вважаючи, що скарга заявника, спричинена тим, що Генеральний прокурор Андорри відхилив оскарження empara (пункт 1 статті 6 Конвенції), мала бути розглянута по суті.

6. 13 січня 1999 року Уряд вніс низку пропозицій, спрямованих на дружнє врегулювання справи згідно зі статтею 38 Конвенції. 22 січня 1999 року секретар секції письмово повідомив про них заявника. 1 червня 1999 року заявник погодився із зазначеними пропозиціями.

ЩОДО ФАКТІВ

І. Обставини справи

7. Протягом 1995 року заявник зав'язав дружні стосунки з Х. П. (J. P.). Останній був особисто знайомий з А. Ж. (A. G.), спільно з яким він здійснював перевезення тютюну з Андорри до Франції та Іспанії. З цією метою А. Ж. відрядив до Андорри автомобіль, який було зареєстровано на ім'я заявника.

8. 22 березня 1995 року, близько десятої години вечора, заявник та Х. П. прибули до місця проживання А. Ж. Згодом вони втрьох вирушили до місця, відомого під назвою «Коль д'Ордіно» (Col d'Ordino). Під час поїздки між Х. П. та А. Ж. відбулася сварка. Прибувши до «Коль д'Ордіно», Х. П. почав вимагати в А. Ж. вийти з машини і продовжити з'ясовування стосунків у сусідньому лісі. Водночас він вийняв з багажника рушницю 22-го калібру і зарядив її. У лісі Х. П. кілька разів вистрілив у А. Ж. і остаточно добив його двома пострілами впритул.

9. Як стверджує заявник, свідок події, він, підкорившись погрозам Х. П., допоміг йому сховати тіло, а пізніше спалити машину, в якій переховували тіло А. Ж. Відразу після цих подій Х. П., іспанець за походженням, поїхав з Андорри, а заявник був затриманий поліцією.

10. Проти заявника було висунуто обвинувачення в приховуванні місця вбивства та видано постанову про його запобіжне ув'язнення.

11. Після відкритого судового розгляду на змагальній основі, в якому заявник використовував правову допомогу захисника, суд присяжних Андорри рішенням від 22 листопада 1995 року визнав заявника винним у злочинному переховуванні жертви вбивства за обтяжувальних обставин і засудив його до шести років ув'язнення. Під час провадження заявник звернув увагу на дві обставини: по-перше, його не може бути засуджено, оскільки іспанський суд не засудив головного винуватця злочину, і, по-друге, суддя-слідчий відмовився використати необхідні додаткові докази, а саме направити судове доручення представникам відповідних іспанських органів влади допитати Х. П.

12. Заявник оскаржив судове рішення у Верховному суді Андорри. Він нарікав на помилки в розгляді доказів, на недостатню увагу, приділену експертним висновкам психіатричних обстежень, порушення презумпції невинуватості. Рішенням від 3 квітня 1996 року Верховний суд Андорри постановив, що справу вирішено, і відхилив оскарження. Було підкреслено, що вирок суду першої інстанції містить у собі точні та об'єктивні описи доведених фактів, а крім того, зауважено, що експертиза не може суттєво впливати на рішення суду, який зобов'язаний брати до уваги всі наявні факти та докази. У кінцевому підсумку Суд встановив, що висновки психіатричного обстеження заявника були повною мірою враховані суддями у першій інстанції.

13. З огляду на порушення права на захист, принципу рівності перед законом, права на справедливий судовий розгляд, а також порушення статті 10 Конституції Андорри (право на справедливий судовий розгляд), заявник звернувся до прокуратури з проханням дозволити застосувати оскарження empara в Конституційному суді Андорри.

14. Умотивованим рішенням від 26 квітня 1996 року Генеральний прокурор князівства Андорра відхилив прохання про застосування empara, вважаючи його необґрунтованим. Генеральний прокурор насамперед наголосив: з огляду на те, що заявник не поновив своєї скарги у формі апеляції до Верховного суду, він не може використовувати оскарження empara стосовно відхилення його тверджень, що його не мають права судити доти, доки в Іспанії не розпочнеться процес над головним винуватцем. Оскільки йдеться про скаргу, спричинену порушенням права на справедливий судовий розгляд, Генеральний прокурор зауважив, що заявник не подав оскарження до апеляційного суду. Крім того, заявник мав можливість навести суду всі необхідні, на його думку, докази на свою користь.

ІІ. Внутрішнє право, яке стосується справи

15. Конституція Андорри

«Розділ ІІІ. Основні права людини та громадянські свободи

(…)

Стаття 10

1. Кожен має право на судовий захист, на отримання обґрунтованого законного вироку, а також на справедливий судовий розгляд безстороннім судом, встановленим законом.

2. Кожному гарантовано право на захист та використання правової допомоги захисника, право на судовий розгляд упродовж розумного строку, на презумпцію невинуватості, право не зізнаватися проти власної волі у вчиненні злочину, право не давати свідчень проти себе та право на використання ефективних засобів захисту протягом кримінального судового провадження.

3. Законом передбачені випадки, коли заради дотримання принципу рівності судове провадження має бути безоплатним.

(…)

Розділ VII. Гарантії прав та свобод

Стаття 41

1. Законом забезпечується захист прав і свобод, викладених у розділах ІІІ і IV, у звичайних судах, відповідно до надзвичайного судового процесу, який в будь-якому випадку передбачає дві інстанції.

2. Закон встановлює виняткові процедури оскарження в Конституційному суді (оскарження empara) дій органів державної влади, які можуть зашкодити правам, зазначеним вище.

Розділ VII. Щодо правосуддя

Стаття 93

1. Прокуратура має стежити за дотриманням законності та виконанням законів, а також за забезпеченням незалежності судів при здійсненні захисту прав громадянина і загальних інтересів.

2. Членами прокуратури можуть бути особи, які відповідають тим самим умовам, що й судді. Члени прокуратури призначаються Вищою радою юстиції за пропозицією Уряду на строк повноважень 6 років.

3. Прокуратуру очолює Генеральний прокурор держави, який діє згідно з принципами законності, єдності та внутрішньої ієрархії.

Розділ VIII.Щодо Конституційного суду

Стаття 98

До компетенції Конституційного суду належить:

(…)

с) процедура конституційного захисту (оскарження empara).

(…)

Стаття 102

Суб'єктами оскарження в Конституційному суді дій органів державної влади, що порушують основні права (оскарження empara), є:

(…)

с) Прокуратура — у разі порушення основного права на судовий розгляд».

16. Кваліфікований закон про Конституційний суд від 3 вересня 1992 року

«Стаття 94

1. Якщо одне з прав, зазначених у статті 10 Конституції, було порушене під час або внаслідок судового чи досудового розгляду, особа, права якої порушено, має розкрити ці порушення перед судовими органами, застосовуючи заходи та оскарження, передбачені законом.

2. У разі, коли всі законні засоби захистити порушене конституційне право не дали результату, заінтересована особа може звернутися до прокуратури через 6 робочих днів від дати оголошення останнього негативного рішення з письмовим проханням щодо застосування апеляційного оскарження empara (…).

3. Прокуратура має постановити своє рішення через 6 наступних робочих днів, якщо, згідно зі статтею 102 Конституції, застосування оскарження є прийнятним. Це рішення оскарженню не підлягає.

4. Якщо рішення позитивне, оскарження empara має бути подане через 20 робочих днів від дати останнього рішення про відхилення оскарження. Співзаявниками виступають прокуратура та особа, заінтересована у розгляді справи про порушення конституційного права (…)».

17. 22 квітня 1999 року Парламент Андорри ухвалив кваліфікований Закон про внесення змін до кваліфікованого Закону про Конституційний суд від 3 липня 1993 року. Новий закон було опубліковано в Офіційному бюлетені князівства Андорра 19 травня 1999 року, і наступного дня він набрав чинності. Відповідно до статті 2 цього Закону, було внесено поправку до статті 94, згідно з якою особа, конституційні права якої було порушено, може звернутися із скаргою безпосередньо до Конституційного суду. Згідно з пунктом 2 перехідного положення, особи, яким прокуратура відмовила в застосуванні оскарження empara, можуть подати скаргу до Конституційного суду через 15 днів від дати набрання чинності зазначеним законом.

ЩОДО ПРАВА

18. Заявник, посилаючись на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, скаржиться, що заборона Генерального прокурора Андорри вдатися до оскарження empara позбавила його доступу до Конституційного суду.

19. 15 червня 1999 року постійний представник князівства Андорра при Раді Європи передала документ (каталанською та французькою мовами), підписаний 1 червня 1999 року Урядом Андорри та захисником заявника:

«Після зустрічі,

з одного боку, пана Естаніслау Сангри Кардони (Estanislan Sangra Cardona), міністра внутрішніх справ, який представляє князівство Андорра згідно з угодою від 23 грудня 1998 року, і, з другого, пана Жана Мішеля Расканьєреса (Jean Michel Rascagneres), захисника (адвокатська фірма міста Андорра ла Велла, вулиця Де ле Каналь, 7, поверх 5), який представляє пана Жоана Міллан-і-Торнеса,

обидві сторони, визнаючи важливість узятих ними зобов'язань, повідомляють, що:

А. 7 серпня 1996 року пан Расканьєрес, як адвокат пана Жоана Міллан-і-Торнеса, подав до Європейського суду з прав людини зареєстроване 25 лютого 1997 року під номером 35052/97 оскарження рішення прокуратури Андорри від 26 квітня 1996 року про неприйнятність оскарження empara.

B. 17 листопада 1998 року Європейський суд з прав людини постановив рішення про прийнятність висунутого законним представником пана Міллана оскарження заборони прокуратури Андорри звернутися до Конституційного суду з оскарженням empara.

С. 11 січня 1999 року сторони звернулися до Європейського суду з прав людини (першої секції) з проханням надати двомісячну відстрочку з метою остаточно досягти дружнього врегулювання, враховуючи той факт, що Уряд видав проект нового Закону про Конституційний суд, який має бути переданий на розгляд до Парламенту Андорри.

D. 11 березня 1999 року сторони звернулися до Європейського суду з прав людини (першої секції) з проханням про нову, тримісячну, відстрочку з метою остаточно досягти дружнього врегулювання, враховуючи той факт, що було опубліковано проект нового Кваліфікованого закону про Конституційний суд у парламентському бюлетені.

Е. 19 травня 1999 року в Офіційному бюлетені князівства Андорра (№ 27) було опубліковано новий кваліфікований Закон про внесення змін до кваліфікованого Закону про Конституційний суд, який дозволяє панові Міллану звернутися до Конституційного суду з оскарженням без згоди прокуратури.

Враховуючи викладене вище, сторони

Погоджуються:

і) З думкою Жана Мішеля Расканьєреса, представника пана Жоана Міллан-і-Торнеса, що справу, яка є об'єктом оскарження, поданого до Європейського суду з прав людини (першої секції), і зареєстрована під номером 35052/97, вирішено і що він не звертатиметься до державних або міжнародних судових органів стосовно фактів, якими вмотивовувалося це оскарження.

іі) Звернутися до Європейського суду з прав людини (першої секції) з проханням закрити справу.

ііі) Що цю угоду має бути передано панові де Сальвія, Секретареві Європейського суду з прав людини, для того щоб Суд, якщо він погодиться з цим, оголосив справу закритою.

На знак згоди вони скріплюють цей документ, видрукуваний у трьох примірниках на лицьовому боці двох сторінок не гербового паперу, підписами внизу останнього аркуша, а також візують інші сторінки. Учинено з єдиною метою, у день та в місці, зазначених вище».

20. У тому ж листі постійний представник князівства Андорра при Раді Європи звернулася до Суду з проханням припинити провадження.

21. Суд визнав дружнє врегулювання справи, досягнуте Урядом та паном Міллан-і-Торнесом. У зв'язку з цим було зауважено, що Закон про Конституційний суд, який замінив кваліфікований Закон від 3 липня 1993 року, набравши чинності 20 травня 1999 року, дав змогу підсудним звернутися до Конституційного суду з оскарженням empara без попереднього дозволу прокуратури. Далі наголошено, що, згідно з пунктом 2 перехідного положення зазначеного закону, особи, яким було відмовлено в застосуванні оскарження empara, можуть звернутися з таким оскарженням через 15 днів після того, як закон набере чинності.

22. Проте Суд, відповідно до своїх обов'язків, зазначених в кінці пункту 1 статті 37 Конвенції, може постановити рішення продовжити провадження, якщо є сумніви, що зазначене врегулювання ґрунтується на принципі поваги до прав людини, визнаних Конвенцією або її протоколами (пункт 3 правила 62 Регламенту Суду). Але це не стосується випадків, аналогічних справі, про яку йдеться.

23. Отже, справа має бути вилучена з реєстру.

На цій підставі Суд одностайно

ухвалює: вилучити справу з реєстру.

Учинено французькою мовою та повідомлено письмово 6 липня 1999 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

Елізабет Палм,
голова

Майкл О'Бойл,
секретар

  

Голосування

Будь-ласка оцініть корисність матеріалу для правничої практики в Україні:
 
Ваша оцінка: дуже корисний
корисний
частково корисний
не корисний
Ваше ім'я:
Коментарі:

 

Усі права на матеріали, розміщені на «Українському порталі Європейського суду з прав людини», охороняються згідно із законодавством України. При цитуванні та використанні будь-яких матеріалів посилання на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. При цитуванні та використанні в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. Републікація будь-яких матеріалів «Українського порталу Європейського суду з прав людини» можлива тільки за письмовою згодою Всеукраїнського благодійного фонду «Українська Правнича Фундація».

 Copyright © 2003-2017 Українська Правнича Фундація     http://www.eurocourt.in.ua