Український портал практики Європейського суду з прав людини


 
  Про нас
Про проект
Про журнал
Базові документи
Повні тексти рішень
Ухвали щодо прийнятності
Справи щодо України
Комюніке
Рішення за статтями Конвенції
Дослідження, коментарі
Інформаційно-довідкові матеріали
Анонс 
Корисні посилання

Журнал
  №: Рік:

Пошук

Інтернет-підтримка: 
ТОВ "Інтерактивні Системи"
Бронирование авиабилетов avia.ua
 


Стаття з журналу № 3'2001

Назва
 
Рішення у справі «Крес проти Франції». Комюніке Секретаря Суду.
(Judgment in the Case of Kress v. France)
 
Зміст
 

405
07.06.2001

Комюніке Секретаря Суду

РІШЕННЯ У СПРАВІ «КРЕС ПРОТИ ФРАНЦІЇ»

У рішенні, ухваленому в Страсбурзі 7 червня 2001 року у справі «Крес проти Франції» (Kress v. France), Європейський суд з прав людини одноголосно постановив про відсутність порушення пункту 1 статті 6 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини стосовно скарги заявниці на те, що вона не дістала можливості заздалегідь ознайомитися з поданням уповноваженої особи Уряду — до слухання — і не мала змоги відповісти йому наприкінці слухання; 10 голосами проти 7 Суд постановив, що пункт 1 статті 6 Конвенції було порушено з огляду на участь уповноваженої особи Уряду в обговоренні справи; та одноголосно — що пункт 1 статті 6 Конвенції було порушено з огляду на надмірну тривалість судового провадження. Згідно зі статтею 41 Конвенції (справедлива сатисфакція), Суд присудив заявниці 80 000 французьких франків як компенсацію за моральну шкоду і 20 000 французьких франків — за судові витрати.

1. Основні факти

Справу розпочато на підставі заяви, поданої Марлен Крес (MarlèneKress), громадянкою Франції, 1941 року народження, проживає в Страсбурзі.

У 1986 році заявниці було зроблено гінекологічну операцію під загальним наркозом у страсбурзькій лікарні. Протягом наступних днів у неї виникли проблеми, пов'язані з роботою судинної системи, що призвело до 90 % втрати працездатності; до того ж через перекинуту чашку з чаєм вона отримала опік плеча.

За терміновою заявою про призначення експерта голова Страсбурзького адміністративного суду призначив лікаря, який написав висновок про відсутність будь-якої медичної помилки.

У серпні 1987 року заявниця подала до Страсбурзького адміністративного суду позов проти страсбурзької лікарні про відшкодування шкоди. У травні 1990 року суд розпорядився провести подальше досудове розслідування фактів, а у вересні 1991 року виніс рішення, за яким компенсацію було присуджено лише стосовно опіку плеча.

У квітні 1993 року адміністративно-апеляційний суд м. Нансі (Nancy) відхилив претензію заявниці, яка подала апеляцію з питань права до Державної ради (Conseild'Etat). Її не було повідомлено про зміст подання уповноваженої особи Уряду (commissaireduGouvernement) ще до того, як він виклав їх на слуханні. Не маючи змоги звернутися до суду після виступу уповноваженої особи Уряду, вона все-таки висловила остаточну точку зору в меморандумі (note en dé), поданому до суду для обговорення до винесення судового рішення. Державна рада відхилила апеляцію 3 липня 1997 року.

2. Процедура і склад Суду

Заяву було подано до Європейської комісії з прав людини 31 грудня 1997 року. Відповідно до пункту 2 статті 5 Протоколу № 11, що набрав чинності 1 листопада 1998 року, починаючи з цієї дати справу розглядав Європейський суд з прав людини. 29 лютого 2000 року палата, створена зі складу третьої секції, оголосила заяву прийнятною і вирішила відмовитися від своєї юрисдикції на користь Великої палати. Касаційному суду і Державній раді було надано дозвіл взяти участь у судовому провадженні. Слухання відбулося 11 жовтня 2000 року.

Судове рішення постановлене Великою палатою, до складу якої увійшло сімнадцять суддів:

Люціус Вільдхабер (Luzius Wildhaber, Швейцарія), Голова Суду

Елізабет Палм (Elisabeth Palm, Швеція)

Крістос Розакіс (Christos Rozakis, Греція)

Ґеорґ Ресс (Georg Ress, Німеччина)

Жан-Поль Коста (Jean-Paul Costa, Франція)

Бенедетто Конфорті (Benedetto Conforti, Італія)

Антоніо Пастор Рідруехо (Antonio Pastor Ridruejo, Іспанія)

Пранас Куріс (Pranas Kuris, Литва)

Франсуаза Тюлкен (Françoise Tulkens, Бельгія)

Вєра Стражницька (Viera Strážnická, Словаччина)

Корнеліу Бірсан (Corneliu Bîrsan, Румунія)

Володимир Буткевич (Україна)

Хосе Касадеваль (Josep Casadevall, Андорра)

Ханна Софія Ґрев (Hanna Sophie Greve, Норвегія)

Райт Марусте (Rait Maruste, Естонія)

Снежана Ботучарова (Snejana Botoucharova, Болгарія)

Міндія Уґрекхелідзе (Mindia Ugrekhelidze, Грузія)

а також Мікеле де Сальвія (Michele de Salvia), Секретар Суду.

3. Стислий виклад судового рішення

Оскарження

Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції, заявниця скаржилася, що вона не здійснила свого права на справедливий судовий розгляд, оскільки не мала змоги ознайомитися з поданням уповноваженої особи Уряду перед слуханням і відповісти на нього на слуханні, а також через те, що ця уповноважена особа взяла участь в обговоренні. Вона також скаржилася, посилаючись на статтю 6, на надмірну тривалість судового провадження.

Рішення Суду

Пункт 1 статті 6 Конвенції

Що стосується неможливості ще до слухання ознайомитися з поданням уповноваженої особи Уряду, Суд зазначив, що до слухання ці пояснювальні арґументи нікому не передавалися і що всі сторони судового провадження, судді та громадськість дізналися про їхній зміст і додану до них рекомендацію лише на судовому розгляді. Отже, принцип рівності сторін у судовому процесі порушено не було. Згідно з цим принципом, кожній стороні має бути надана можливість представити свою справу за умов, що не ставлять сторону в невигідне становище по відношенню зі своїм опонентом. З огляду на це Суд одноголосно визнав, що у зв'язку з цим пункт 1 статті 6 порушено не було.

Стосовно того факту, що заявниця не мала змоги відповісти уповноваженій особі Уряду, яка виклала зміст свого подання вже після виступу сторін у суді, Суд так само одноголосно визнав, що в цьому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції не було. Суд зауважив, що процедура в Державній раді надавала сторонам у справі достатні ґарантії, зокрема сторони мали змогу подати наприкінці слухання меморандум для обговорення, чим і скористалася заявниця у цій справі.

З іншого боку, що стосується участі уповноваженої особи Уряду в обговоренні справи членами Державної ради, Суд визнав, що, незважаючи на визнану об'єктивність уповноваженої особи Уряду і попри те, що вона не голосувала, її участь в обговоренні могла надати їй додаткову можливість підкріпити в умовах закритої наради свої арґументи на користь однієї зі сторін. Суд знову привернув увагу до зростання громадської чутливості до питань забезпечення об'єктивного здійснення правосуддя і знову послався на важливість процедури виступів у суді. 10 голосами проти 7 Суд постановив, що у зв'язку з цим було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, Суд одноголосно постановив, що пункт 1 статті 6 Конвенції було порушено з огляду на надмірну тривалість даного адміністративного провадження (понад десять років на трьох рівнях судової інстанції, включаючи чотири роки в Державній раді).

Стаття 41 Конвенції

Суд присудив заявниці 80 000 французьких франків як компенсацію за моральну шкоду і 20 000 французьких франків за судові витрати.

Судді Вільдхабер, Коста, Пастор Рідруехо, Куріс, Бірсан, Ботучарова і Уґрекхелідзе висловили окрему думку, що не збігається з позицією більшості, а судді Розакіс, Тюлкен і Касадеваль висловили думку, що збігається з позицією більшості складу Суду. Тексти обох думок додаються до судового рішення.

 

  

Голосування

Будь-ласка оцініть корисність матеріалу для правничої практики в Україні:
 
Ваша оцінка: дуже корисний
корисний
частково корисний
не корисний
Ваше ім'я:
Коментарі:

 

Усі права на матеріали, розміщені на «Українському порталі Європейського суду з прав людини», охороняються згідно із законодавством України. При цитуванні та використанні будь-яких матеріалів посилання на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. При цитуванні та використанні в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. Републікація будь-яких матеріалів «Українського порталу Європейського суду з прав людини» можлива тільки за письмовою згодою Всеукраїнського благодійного фонду «Українська Правнича Фундація».

 Copyright © 2003-2017 Українська Правнича Фундація     http://www.eurocourt.in.ua