Український портал практики Європейського суду з прав людини


 
  Про нас
Про проект
Про журнал
Базові документи
Повні тексти рішень
Ухвали щодо прийнятності
Справи щодо України
Комюніке
Рішення за статтями Конвенції
Дослідження, коментарі
Інформаційно-довідкові матеріали
Анонс 
Корисні посилання

Журнал
  №: Рік:

Пошук

Інтернет-підтримка: 
ТОВ "Інтерактивні Системи"
Бронирование авиабилетов avia.ua
 


Стаття з журналу № 2'2001

Назва
 
Справа «Кайсин та інші проти України»
(Affaire Kaysin et autres c. Ukraine)
 
Зміст
 

РАДА ЄВРОПИ

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

Четверта секція


СПРАВА «КАЙСИН ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(Заява № 46144/99)

РІШЕННЯ

(Дружнє вреґулювання)

СТРАСБУРҐ

3 травня 2001 року

У справі «Кайсин та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (четверта секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли судді:

п. Ґ. Ресс (G.Ress), голова

п. І. Кабраль Баррето (I. Cabral Barreto)

п. В. Буткевич

пані Н. Важич (N. Vajic)

п. Дж. Хедіґан (J. Hedigan)

п. М. Пеллонпя (M. Pellonpää)

пані С. Ботучарова (S. Botoucharova),

а також п. В. Берже (V. Berger), секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 10 квітня 2001 року

постановляє таке рішення, ухвалене того самого дня:

ПРОЦЕДУРА

1. Заяву (№ 46144/99) проти України до Європейської комісії з прав людини (Комісія) подали тринадцять громадян України: Юрій Петрович Кайсин, Володимир Олексійович Степанов, Іван Григорович Шабат, Іван Степанович Лучин, Олексій Іванович Шмаков, Роман Михайлович Дзядик, Андрій Аскольдович Лабутін, Володимир Михайлович Ресненко, Анатолій Сергійович Сидоренко, Богдан Васильович Герус, Михайло Йосипович Гатала, Роман Михайлович Білан і Олександр Васильович Демчук (заявники). Заяву подано 16 жовтня 1998 року відповідно до колишньої статті 25 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (Конвенція).

2. Уряд України (Уряд) представляла його уповноважена особа з Міністерства юстиції, пані Лутківська.

3. Заявники скаржилися на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції через невиконання рішень суду першої інстанції м. Червонограда, який визнав їхнє право на пенсію за інвалідністю і постановив, що гірничодобувний комбінат № 2 (шахта «Червоноградська») має сплатити їм певні суми.

4. Заяву було передано до Європейського суду з прав людини 1 листопада 1998 року, дати набрання чинності Протоколом № 11 Конвенції (пункт 2 статті 5 Протоколу № 11).

5. Заяву було передано до четвертої секції Суду (пункт 1 правила 52 Реґламенту), яка, відповідно до пункту 1 правила 26 Реґламенту, створила палату, доручивши їй розгляд справи (пункт 1 статті 27 Конвенції).

6. 27 січня 2000 року, розглянувши зауваження сторін, Суд оголосив заяву прийнятною.

7. Листом від 12 жовтня 2000 року Уряд повідомив Суд про те, що сторони уклали угоду, за якою Уряд повинен виплатити кожному із заявників повну суму пенсії за інвалідністю та відшкодування збитків, а саме:

— першому заявникові 40 574 гривні 23 коп., з них 5000 гривень на відшкодування збитків;

— другому заявникові 18 604 гривні 94 коп., з них 5000 гривень на відшкодування збитків;

— третьому заявникові 17 765 гривень 23 коп., з них 5000 гривень на відшкодування збитків;

— четвертому заявникові 18 563 гривні 84 коп., з них 5000 гривень на відшкодування збитків;

— п'ятому заявникові 19 785 гривень 78 коп., з них 5000 гривень на відшкодування збитків;

— шостому заявникові 26 956 гривень 48 коп., з них 5000 гривень на відшкодування збитків;

— сьомому заявникові 17 322 гривні 25 коп., з них 5000 гривень на відшкодування збитків;

— восьмому заявникові 12 275 гривень, з них 5000 гривень на відшкодування збитків;

— дев'ятому заявникові 21 288 гривень 35 коп., з них 5000 гривень на відшкодування збитків;

— десятому заявникові 25 117 гривень 88 коп., з них 5000 гривень на відшкодування збитків;

— одинадцятому заявникові 61 310 гривень 18 коп., з них 5000 гривень на відшкодування збитків;

— дванадцятому заявникові 82 359 гривень 09 коп., з них 5000 гривень на відшкодування збитків;

— тринадцятому заявникові 16 325 гривень 17 коп., з них 5000 гривень на відшкодування збитків.

Листом від 1 грудня 2000 року Уряд повідомив Суд, що 26 жовтня 2000 року він перевів на рахунок заявників до Ощадбанку України повністю усі зазначені суми, а також суми на відшкодування збитків, з метою остаточного вреґулювання скарг про порушення Конвенції. Уряд сповістив Суд, що заявники повинні забрати свої заяви.

8. Листом від 26 жовтня 2000 року заявники повідомили Суд, що вони отримали всі гроші, які їм мали сплатити за угодою з Урядом від 11 жовтня 2000 року, і що вони не мають більше претензій до держави-відповідача.

9. Листами від 21 листопада 2000 року, 10 січня 2001 року і 4 лютого 2001 року заявники звернулися до Суду з проханням не вилучати заяву з реєстру і вирішити справу по суті, оскільки, на їхню думку, підрахунок пенсій за інвалідністю не відповідає законодавству.

ЩОДО ФАКТІВ

10. Протягом кількох десятків років заявники виконували свої професійні обов'язки на гірничодобувному комбінаті № 2 (шахта «Червоноградська», акціонерне товариство, в якому державі належить значна частина акцій). Усі вони мають професійне захворювання. З часом хвороба призвела до інвалідності.

11. Через несплату комбінатом пенсії за інвалідністю заявники по черзі зверталися до суду першої інстанції м. Червонограда зі скаргою на гірничодобувний комбінат № 2, вимагаючи виплати повної суми пенсії за інвалідністю у зв'язку з професійним захворюванням. Розмір цієї пенсії було обчислено відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 4 березня 1996 року.

12. Суд першої інстанції м. Червонограда постановив 13 рішень: 3 липня — в одній справі, 24 листопада – у десяти справах і 9 грудня 1997 року — у двох справах.

13. 24 листопада 1997 року суд постановив, що гірничодобувний комбінат має сплатити першому заявникові 4691 грн. 85 коп., що відповідає розмірові його пенсії за інвалідністю за період з 1 серпня 1996 року по 1 листопада 1997 року. Суд також визначив суму місячної пенсії з листопада 1997 року в розмірі 539 грн. 45 коп.

14. 24 листопада 1997 року суд постановив, що гірничодобувний комбінат має сплатити другому заявникові 3619 грн. 20 коп., що відповідає розмірові його пенсії за інвалідністю за період з 1 серпня 1996 року по 1 листопада 1997 року. Суд також визначив суму місячної пенсії з листопада 1997 року в розмірі 416 грн. 12 коп.

15. 24 листопада 1997 року суд постановив, що гірничодобувний комбінат має сплатити третьому заявникові 3557 грн. 70 коп., що відповідає розмірові його пенсії за інвалідністю за період з 1 серпня 1996 року по 1 листопада 1997 року. Суд також визначив суму місячної пенсії з листопада 1997 року в розмірі 409 грн. 05 коп.

16. 24 листопада 1997 року суд постановив, що гірничодобувний комбінат має сплатити четвертому заявникові 3621 грн. 30 коп., що відповідає розмірові його пенсії за інвалідністю за період з 1 серпня 1996 року по 1 листопада 1997 року. Суд також визначив суму місячної пенсії з листопада 1997 року в розмірі 416 грн. 36 коп.

17. 24 листопада 1997 року суд постановив, що гірничодобувний комбінат має сплатити п'ятому заявникові 3947 грн. 85 коп., що відповідає розмірові його пенсії за інвалідністю за період з 1 серпня 1996 року по 1 листопада 1997 року. Суд також визначив суму місячної пенсії з листопада 1997 року в розмірі 453 грн. 91 коп.

18. 24 листопада 1997 року суд постановив, що гірничодобувний комбінат має сплатити шостому заявникові суму в розмірі 5862 грн. 30 коп., що відповідає розмірові його пенсії за інвалідністю за період з 1 серпня 1996 року по 1 листопада 1997 року. Суд також визначив суму місячної пенсії з листопада 1997 року в розмірі 674 грн. 02 коп.

19. 24 листопада 1997 року суд постановив, що гірничодобувний комбінат має сплатити сьомому заявникові 4021 грн. 50 коп., що відповідає розмірові його пенсії за інвалідністю за період з 1 серпня 1996 року по 1 листопада 1997 року. Суд також визначив суму місячної пенсії з листопада 1997 року в розмірі 426 грн. 76 коп.

20. 24 листопада 1997 року суд постановив, що гірничодобувний комбінат має сплатити восьмому заявникові 1997 грн. 10 коп., що відповідає розмірові його пенсії за інвалідністю за період з 1 серпня 1996 року по 1 листопада 1997 року. Суд також визначив суму місячної пенсії з листопада 1997 року в розмірі 229 грн. 62 коп.

21. 3 липня 1997 року суд постановив, що гірничодобувний комбінат має сплатити дев'ятому заявникові 3467 грн. 42 коп., що відповідає розмірові його пенсії за інвалідністю за період з 1 серпня 1996 року по 1 листопада 1997 року. Суд також визначив суму місячної пенсії з листопада 1997 року в розмірі 543 грн. 64 коп.

22. 24 листопада 1997 року суд постановив, що гірничодобувний комбінат має сплатити десятому заявникові 5371 грн. 50 коп., що відповідає розмірові його пенсії за інвалідністю за період з 1 серпня 1996 року по 1 листопада 1997 року. Суд також визначив суму місячної пенсії з листопада 1997 року в розмірі 617 грн. 59 коп.

23. 9 грудня 1997 року суд постановив, що гірничодобувний комбінат має сплатити одинадцятому заявникові 1272 грн. 30 коп., що відповідає розмірові його пенсії за інвалідністю за період з 11 листопада 1996 року по 1 квітня 1997 року, а також додатково 44 474 грн. 50 коп. Суд також визначив суму місячної пенсії з квітня 1997 року в розмірі 444 грн. 75 коп.

24. 9 грудня 1997 року суд постановив, що гірничодобувний комбінат має сплатити дванадцятому заявникові 1505 грн. 69 коп., що відповідає розмірові його пенсії за інвалідністю за період з 26 листопада 1996 року по 1 квітня 1997 року, а також додатково 61 255 грн. 70 коп. Суд також визначив суму місячної пенсії з квітня 1997 року в розмірі 612 грн. 70 коп.

25. 24 листопада 1997 року суд постановив, що гірничодобувний комбінат має сплатити тринадцятому заявникові 3094 грн. 35 коп., що відповідає розмірові його пенсії за інвалідністю за період з 1 серпня 1996 року по 1 листопада 1997 року. Суд також визначив суму місячної пенсії з листопада 1997 року в розмірі 343 грн. 67 коп.

26. 27 лютого 1998 року суд першої інстанції м. Червонограда передав на гірничодобувний комбінат № 2 виконавчі листи постановлених рішень.

27. Листом від 11 вересня 1998 року голова суду першої інстанції м. Червонограда поінформував заявників, що постановлені рішення залишаються невиконаними через нереґулярність оплати обласним відділом Державного казначейства поточних витрат комбінату.

28. Листом від 28 січня 1999 року голова суду першої інстанції м. Червонограда надіслав до комбінату вимогу про виконання постановлених рішень.

29. Постановою від 8 жовтня 1999 року перший заступник Голови Верховного Суду України зупинив виконавче провадження щодо рішення від 24 листопада 1997 року на користь першого заявника.

30. Листами від 14 жовтня 1999 року Управління юстиції Львівської області поінформувало заступника міністра юстиції про зупинення постановою від 8 жовтня 1999 року виконавчого провадження щодо рішень на користь другого, третього, четвертого, восьмого, десятого і одинадцятого заявників.

31. Листом від 25 жовтня 1999 року Верховний Суд України поінформував дирекцію комбінату про те, що постанова від 8 жовтня 1999 року стосувалася лише зупинення виконавчого провадження щодо рішення від 24 листопада 1997 року на користь першого заявника.

32. 22 грудня 1999 року і 14 січня 2000 року на прохання заступника Голови Верховного Суду України всі зазначені рішення було скасовано через недотримання приписів законодавства, а справи було повернуто до суду першої інстанції.

33. Тринадцятьма рішеннями від 26 жовтня 2000 року суд першої інстанції м. Червонограда, ознайомившись з угодою, укладеною між заявниками та Урядом, ствердив про відсутність претензій заявників стосовно гірничодобувного комбінату № 2 і оголосив про закінчення відповідного провадження.

ЩОДО ПРАВА

34. Суд бере до уваги досягнуте сторонами дружнє вреґулювання, умови якого викладені вище у пунктах 7 і 8 (стаття 39 Конвенції). Він констатує, що, відповідно до укладеної угоди, Уряд сплатив заявникам суми, яких вони вимагали і з розміром яких вони погодилися. Отже, Суд вважає, що справу вирішено згідно з пунктом 1 (b) статті 37 Конвенції. Суд переконаний, що це вреґулювання ґрунтується на повазі до прав людини, ґарантованих Конвенцією та Протоколами до неї (пункт 1 статті 37 в кінці Конвенції і пункт 3 правила 62 Реґламенту).

35. Той факт, що пізніше у своїх листах від 21 листопада 2000 року, 10 січня і 4 лютого 2001 року заявники переглянули своє рішення і звернулися до Суду з проханням не вилучати заяву з реєстру і вирішити справу по суті, не може скасувати угоду, якої у цій справі досягли сторони. Суд не вважає за необхідне продовжувати розгляд скарги.

36. Отже, справа має бути вилучена з реєстру.

На цих підставах Суд одноголосно

Постановляє вилучити справу з реєстру.

Учинено французькою мовою і повідомлено у письмовій формі 3 травня 2001 року, на застосування пунктів 2 і 3 правила 77 Реґламенту.

Венсан Берже,
секретар

Ґеорґ Ресс,
голова


 

  

Голосування

Будь-ласка оцініть корисність матеріалу для правничої практики в Україні:
 
Ваша оцінка: дуже корисний
корисний
частково корисний
не корисний
Ваше ім'я:
Коментарі:

 

Усі права на матеріали, розміщені на «Українському порталі Європейського суду з прав людини», охороняються згідно із законодавством України. При цитуванні та використанні будь-яких матеріалів посилання на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. При цитуванні та використанні в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. Републікація будь-яких матеріалів «Українського порталу Європейського суду з прав людини» можлива тільки за письмовою згодою Всеукраїнського благодійного фонду «Українська Правнича Фундація».

 Copyright © 2003-2017 Українська Правнича Фундація     http://www.eurocourt.in.ua