Стаття з журналу № 2'1999

298
28.5.1999

Комюніке Секретаря Суду

СПИСОК СЛУХАНЬ З 2 ЧЕРВНЯ ПО 1 ЛИПНЯ 1999 РОКУ

Європейський суд з прав людини проводитиме у червні та липні 1999 року такі слухання:

Середа, 2 червня
Велика палата

9:00 — «Вілле проти Ліхтенштейну» (Wille v. Liechtenstein)

Голова адміністративного суду Ліхтенштейну Герберт Вілле (Herbert Wille), громадянин Ліхтенштейну, 1944 року народження, живе у Балзерсі (Balzers), публічно висловив свою думку про те, що конституційний суд має компетенцію щодо тлумачення Конституції, з чим не погодилися Князь (Уряд) Ліхтенштейну і парламент (the Diet). Князь повідомив заявника, що така позиція суперечить Конституції  і унеможливлює його перебування на дер‑жавній посаді. 17 квітня 1997 року парламент Ліхтенштейну запропо‑ну‑вав подовжити строк перебування на  посаді п. Вілле. Проте Князь не підтримав цієї пропозиції. Заявник скаржиться, що цим рішенням порушено його право на свободу вираження поглядів, гарантоване статтею 10 Євро‑пейської конвенції з прав людини, і що йому не було надано жодного ефективного засобу правового захисту своєї репутації згідно зі статтями 13 і 6.

14:30 — « Ескубе проти Бельгії» (Escoubet v. Belgium)

Алан Ескубе (Alain Escoubet), громадянин Франції, 1948 року народжен‑ня, проживає у Брюсселі, скаржиться на тимчасову конфіскацію його прав водія, що було зроблено 17 червня 1994 року за наказом державного обви‑нувача після дорожньо-транспортної пригоди, у зв’язку з якою його пізніше обвинувачено в кількох дорожніх правопорушеннях. Він заявляє, що йому було відмовлено у доступі до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції.

Вівторок, 8 червня
Палата (секція 4)

Обидві справи стосуються дітей, узятих під державну опіку. Заявники передовсім посилаються на пункт 1 статті 6 (право на справедливий судовий розгляд) і статтю 8 (право на повагу до сімейного життя) Конвенції.

9:00 — «Л. проти Фінляндії» (L. v. Finland)

Закрите засідання.

23:30 — « К. і Т. проти Фінляндії» (K. & T. v. Finland)

Закрите засідання.

Четвер, 10 червня
Велика палата

9:00 — «Пеллегрі проти Франції» (Pellegrin v. France)

Жиль Пеллегрі (Gilles Pellegrin) — громадянин Франції, 1945 року наро‑джен‑ня, живе у місті Бурош (Bouroche) — оскаржив рішення Міністерства співробітництва та розвитку Франції не укладати з ним новий контракт як із технічним радником за кордоном з огляду на негативні результати медич‑ного огляду. Процес, який почався 16 травня 1990 року, і досі триває в Паризькому адміністративному апеляційному суді. Заявник скаржиться за пунктом 1 статті 6 (розумний строк розгляду справи) Конвенції.

Вівторок, 15 червня
Палата (секція 3)

9:00 — «Шпачек ТОВ» проти Чеської Республіки» (Љpacek s.r.o. v. Czech Republic)

«Шпачек ТОВ», товариство з обмеженою відповідальністю з головним офісом у Празі, скаржиться, що податкова служба «Фінансовий офіс Прага 5» (Prague 5 Finance Office) вимагала від нього 22 квітня 1993 року сплатити додатковий податок на прибуток і штраф. 2 червня 1994 року це рішення підтримав Конституційний суд. Згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 (захист влас‑ності) до Конвенції, підприємство стверджує, що правила, на яких ґрунтувалася вимога сплатити додатковий податок на прибуток, ніколи не були опубліковані і не були обов’язковими.

Четвер, 17 червня
Велика палата

9:00 — «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)

9 грудня 1993 року Бухарестський окружний суд постановив остаточне рішення, що націоналізація будинку батьків заявника у 1950 році не мала законної сили, оскільки на той час вони отримували заробітну плату і не підпадали під дію відповідного закону. 1 березня 1995 року Верховний суд скасував це рішення на тій підставі, що винесення такого рішення не належало до компетенції окружного суду. Внаслідок цього Дан Брумареску (Dan Brumarescu) — громадянин Румунії, 1926 року народження, живе в Бухаресті — перестав бути власником будинку. Він скаржиться на ухвалу Верховного суду за статтею 1 Протоколу № 1 і пунктом 1 статті 6 (право на суд) Конвенції.

Вівторок, 22 червня
Палата (секція 4)

9:00 — «Рієра Блюме проти Іспанії» (Riera Blume v. Spain)

Шість громадян Іспанії, які живуть у Валенсії, підозрювалися в тому, що вони є членами секти. Від 21 до 30 червня 1984 року члени антисектантської групи тримали їх супроти їхньої волі у готелі біля Барселони, щоб піддати їх «депрограмуванню». Заявники скаржаться відповідно до пункту 1 статті 5 Конвенції, що їх було незаконно позбавлено волі, та згідно зі статтею 9, що було порушено їхнє право на свободу думки, совісті та віросповідання.

Середа, 23 червня
Велика палата

9:00 — «Атанассоглу та інші проти Швейцарії» (Athanassoglou and Оthers v. Switzerland)

Дванадцять заявників є громадянами Швейцарії, які проживають у  зоні небезпеки І біля Безнау ІІ (Beznau II), атомної електростанції в кантоні Ааргау (Aargau) у Швейцарії. 18 грудня 1991 року було висунуто вимогу про поновлення ліцензії на роботу електростанції, і заявники були серед тих, хто протестував проти цього. На 28 квітня 1992 року було подано 18400 письмових протестів, включаючи протести заявників, які закликали закрити електростанцію, зокрема на тих підставах, що через неї їхнє життя та майно піддавалися ризикові. Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції, заявники стверджують, що їх було позбавлено доступу до суду. Вони також скаржать‑ся за статтею 13, що для них був недоступним жоден засіб внутрішньо‑державного правового захисту, який би дав їм змогу поскаржитися на порушення їхнього права на життя (стаття 2) і права на повагу до фізичної недоторканності (стаття 8).

14:30 — «Гашманн  і Гарруп проти Сполученого Королівства» (Hashmann & Harrup v. the United Kingdom)

Заявників — двох громадян Великої Британії Джозефа Гашманна (Joseph Hashmann) і Ванду Гарруп (Wanda Harrup), які проживають у Шафтсбурі (Shaftsbury) і є противниками полювання, магістрати примушували триматися миролюбно і поводитися належним чином, коли 3 березня 1993 року було влаштовано зустріч мисливського клубу «Портманське полювання» (Portman Hunt) із сурмами і криками. Обоє вини подали апеляцію до Суду Корони міста Дорчестер (Dorchester Crown Court), який постановив, що їхня поведінка є «contra bonos mores» (тобто поведінка, яку більшість людей вважають неправильною). Заявників зобов’язали поводитися належним чином протягом року. Вони скаржаться, що поняття «зобов’язання» та «contra bonos mores», застосовані до них, порушують їхні права за статтями 10 (свобода виражен‑ня поглядів) і 11 (свобода зібрань та об’єднання) Конвенції.

Четвер, 24 червня
Велика палата

9:00 — «Бейєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy)

Справа стосується картини Вінсента Ван-Гога «Садівник» («Le jardinier»), яку Ернст Бейєлер (Ernst Beyeler) — власник галереї мистецтв із Швейцарії, 1921 року народження, проживає у місті Базель (Basel) — придбав, як він стверджує, у 1977 році через посередника за 600 мільйонів лір. У 1983 році Міністерству культурної спадщини Італії стало відомо, що п. Бейєлер має цю картину. 2 травня 1988 року заявник продав її в колекцію американської ком‑па‑нії у Венеції за 8500000 доларів США, а 24 листопада 1988 року, скорис‑тав‑шись своїм переважним правом на купівлю (право купувати твори мистецт‑ва для держави), Італія придбала цю картину за 600 мільйонів лір. Заявник скаржиться за статтею 1 Протоколу № 1 (захист власності) Конвенції.

Вівторок, 29 червня
Палата (секція 3)

9:00 — «Перкс, Роув, ГМ, РМ, ЛК, Тіллі та Крейн проти Сполученого Королівства» (Perks, Rowe, GM, RM, LK, Tilley and Crane v. the United Kingdom)

Заявники скаржаться на рішення магістратських судів, ухвалені на почат‑ку 1990-х років, про їхнє ув’язнення через несплату подушного податку. Пізніше ці рішення були скасовані Високим судом. Усі заявники — британські громадяни, які на той час жили на кошти державної допомоги або мали дуже низький дохід. Вони скаржаться, що їхнє тримання під вартою було незакон‑ним, що їм було відмовлено в компенсації та правовій допомозі і що вони не були представлені адвокатами в магістратських судах. Вони посилаються на пункт 1 і пункт 3 (с) статті 6 (право на справедливий судовий розгляд), а також пункт 1 і пункт 5 статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність) Конвенції.

Четвер, 1 липня
Велика палата

9:00 — «Нільсен і Джонсен проти Норвегії» (Nilsen & Johnsen v. Norway)

Арнольд Нільсен (Arnold Nilsen) і Ян Герхард Джонсен (Jan Gerhard Johnsen), обидва громадяни Норвегії, відповідно 1928 і 1943 років народжен‑ня, зробили публічні заяви стосовно доповіді професора Б. про брутальність поліції. Пан Нільсен був головою Асоціації поліцейських Норвегії, а пан Джон‑сен —  головою спілки поліцейських Бергена. Зараз п. Нільсен працює інспектором поліції та проживає у місті Гарнс (Garnes), а п. Джонсен працює поліцейським констеблем і живе в місті Филлінгсдален (Fyllingsdalen). У травні 1989 року професор Б. подав проти заявників позов  про наклеп. 7 жовтня 1992 року міський суд Осло проголосив деякі заяви, зроблені ними, «дріб’язковими і такими, що не мають юридичної сили» і присудив сплатити професорові Б. компенсацію за збитки. 5 травня 1993 року Верховний суд підтримав це рішення. Обидва заявники скаржаться на порушення їхнього права на свободу вираження поглядів, захищеного статтею 10 Конвенції.

Подальшу інформацію про Суд можна знайти на веб-сторінці Суду: http://www.dhcour.coe.fr/

Звертатися до Родеріка Лідделла (Roderick Liddell): (0)0 (33)3 88 41 24 92
або до Емми Гельєр (Emma Hellyer): (0)0 (33)3 90 21 42 15

Європейський суд з прав людини було створено 1959 року в Страсбурзі для розгляду стверджуваних порушень Європейської конвенції з прав людини 1950 року. 1 листопада 1998 року замість раніше існуючої двоступеневої системи — Суду, який працював на тимчасовій основі, та Комісії — було створено Суд, що діє на постійній основі.

Голосування