666
03.10.2000

Комюніке Секретаря Суду

РІШЕННЯ У СПРАВІ
«КАМП І БУРІМІ ПРОТИ НІДЕРЛАНДІВ»

Сьогодні Європейський суд з прав людини надіслав у письмовій формі рішення у справі «Камп і Бурімі проти Нідерландів» (Camp and Bourimi v. the Netherlands). Суд одноголосно постановив, що було порушено статтю 14 у поєднанні зі статтею 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції щодо Софіяна Бурімі (Sofian Bourimi), другого заявника.

Згідно зі статтею 41 Конвенції (справедлива сатисфакція), Суд присудив заявникам 598 499 голландських ґульденів і 50 центів за матеріальні збитки, моральну шкоду і судові витрати.

1. Основні факти

Справа стосується заяви двох громадян Нідерландів — Евелін Камп (Eveline Camp) і Софіяна Бурімі, відповідно, 1966 і 1992 років народження, які проживають у місті Веерті (Weert), Нідерланди.

Перебуваючи у стані вагітності, Евелін Камп проживала у Нідерландах з батьком Софіяна, п. Аббі Бурімі (Abbie Bourimi), громадянином Марокко, який помер 24 вересня 1992 року. Пані Камп і п. Аббі Бурімі мали намір одружитися, але так цього й не зробили. Пан Аббі Бурімі не визнав офіційно ще не народжену дитину. Він також не залишив заповіту, і його батьки, а також брати і сестри, відповідно до чинного законодавства, успадкували його майно і згодом переїхали жити в його будинок. Пані Камп подала скаргу до голландських судів, і 4 червня 1996 року апеляційний суд закрив справу після досягнення домовленості, згідно з якою пані Камп покидає будинок разом із Софіяном. Заявники подали скаргу з приводу того, що родинні зв'язки між Софіяном, його батьком та родичами останнього дістали юридичне визнання тільки після того, як Софіяна офіційно оголосили законнонародженим через два роки після його народження. Проте це оголошення не мало зворотної сили щодо часу смерті п. Аббі Бурімі. У зв'язку з цим Софіяна не було визнано спадкоємцем батькового майна, до складу якого входив батьків будинок, у якому жили він і його мати.

2. Процедура і склад Суду

Заяву було подано до Європейської комісії з прав людини 18 серпня 1995 року. Оголосивши заяву прийнятною, Комісія у своїй доповіді від 23 квітня 1999 року висловила одностайну думку про те, що порушення взятої окремо статті 8 Конвенції не було — як щодо сімейного життя двох заявників, так і щодо сімейного життя пані Камп із родичами Софіянового батька; що не було необхідності у розгляді скарг Софіяна за окремо взятою статтею 8 Конвенції щодо сімейного життя з батьковими родичами; що було порушення статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 8 стосовно Софіяна. Комісія передала справу до Суду 15 вересня 1999 року. Заявники також подали справу до Суду 12 серпня 1999 року.

Слухання відбулося 6 червня 2000 року.

Судове рішення постановлене палатою, до складу якої увійшло сім суддів:

Елізабет Палм (Elisabeth Palm, Швеція), голова

Вільгельміна Томассен (Wilhelmina Thomassen, Нідерланди)

Луїджі Феррарі Браво (Luigi Ferrari Bravo, Італія)

Ріца Тюрмен (Riza Türmen, Туреччина)

Хосе Касaдеваль (Josep Casadevall, Андорра)

Бостьян Жупанчич (Boštjan Župančič, Словенія)

Тудор Пантіру (Tudor Pantîru, Молдова),

Андраш Бака (András Baka, Угорщина), підмінний суддя,

а також Майкл О'Бойл (Michael O'Boyle), секретар секції.

3. Стислий виклад судового рішення

ОСКАРЖЕННЯ

Заявники скаржилися на порушення їхніх прав, ґарантованих статтями 8 і 14 Європейської конвенції з прав людини.

РІШЕННЯ СУДУ

Стаття 8

Суд вважає, що початкова відсутність юридичного визнання родинних зв'язків між Софіяном та його батьком не становила втручання органів державної влади ані в сімейне життя пані Камп і Софіяна, ані в сімейне життя пані Камп і родичів Софіянового батька. Суд не вбачає в діях або бездіяльності органів влади Нідерландів нічого, що можна було б розглядати як стримувальний чинник у розвитку цих зв'язків. Суд також вважає за доцільніше розглянути скаргу щодо сімейного життя Софіяна та батькових родичів згідно зі статтею 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 8.

Стаття 14 у поєднанні зі статтею 8

Суд зазначив, що Софіян, сімейні зв'язки якого з батьком не дістали юридичного визнання доти, доки його не було оголошено законнонародженим через два роки після народження, не міг успадкувати батькового майна, на відміну від дітей, за якими визнавався такий зв'язок або через те, що вони були законнонароджені, або тому, що вони були визнані своїм батьком. У цьому, безсумнівно, й полягає різниця у ставленні — на підставі народження — до осіб, які перебувають у подібному становищі. Відповідно до практики Суду, для того щоб вважати різницю у ставленні до осіб на підставі їхнього позашлюбного народження сумісною з Конвенцією, необхідно мати набагато вагоміші арґументи. Суд зазначив, що в цьому розумінні п. Аббі Бурімі не прийняв усвідомленого рішення щодо невизнання дитини, яку виношувала пані Камп. Навпаки, він мав намір одружитися з пані Камп, а Софіяна було оголошено законнонародженим саме тому, що передчасна смерть Аббі Бурімі завадила цьому одруженню. Суд не зміг визнати прийнятними арґументи Уряду стосовно того, яким чином п. Аббі Бурімі міг запобігти тій складній ситуації, в якій згодом опинився його син, і визнав безпідставним позбавлення Софіяна права на успадкування батькового майна.

Стаття 41

Суд присудив заявникам 560 844,75 голландського ґульдена за матеріальні збитки. Цю суму має одержати пані Камп за Софіяна. 6750 голландських ґульденів присуджено за моральну шкоду і 30 904,75 голландського ґульдена за судові витрати, з можливим урахуванням податку на додану вартість, але з вирахуванням суми, одержаної від Ради Європи як правова допомога.