Український портал практики Європейського суду з прав людини


 
  Про нас
Про проект
Про журнал
Базові документи
Повні тексти рішень
Ухвали щодо прийнятності
Справи щодо України
Комюніке
Рішення за статтями Конвенції
Дослідження, коментарі
Інформаційно-довідкові матеріали
Анонс 
Корисні посилання

Журнал
  №: Рік:

Пошук

Інтернет-підтримка: 
ТОВ "Інтерактивні Системи"
Бронирование авиабилетов avia.ua
 


Стаття з журналу № 3'2000

Назва
 
Рішення у справі «A.D.T. проти Сполученого Королівства». Комюніке Секретаря Суду.
(Judgment in the case of A.D.T. v. the United Kingdom)
 
Зміст
 

559
31.07.2000

Комюніке Секретаря Суду

РІШЕННЯ У СПРАВІ
«А. D. Т. ПРОТИ СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА»

Сьогодні Європейський суд з прав людини повідомив у письмовій формі рішення у справі «А. D. Т. проти Сполученого Королівства»[1]. Суд одноголосно постановив, що було допущено порушення статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Європейської конвенції з прав людини і що немає потреби вивчати справу за статтею 14 (заборона дискримінації). Відповідно до статті 41 (справедлива сатисфакція), Суд присудив заявникові 20 929,05 фунта стерлінґів як компенсацію за шкоду та 12 391,83 фунта стерлінґів за судові витрати.

1. Основні факти

Заявник — громадянин Великої Британії, 1948 року народження, гомосексуаліст. Після проведеного поліцією обшуку у нього вдома його було заарештовано й відправлено до місцевого поліційного відділу, де він визнав, що певні відеоматеріали, вилучені під час обшуку, містили кадри, які зафіксували, як він та четверо чоловіків займалися сексом у нього вдома. Його було обвинувачено у допущенні грубої непристойності між чоловіками, що суперечить статті 13 Закону 1956 року про сексуальні правопорушення. 20 листопада 1996 року його було звільнено під умовою на два роки.

Заявник стверджує, що обвинувачення та засудження його за участь у сексуальних діях, які він вчиняв з кількома чоловіками у себе вдома, становлять втручання у його приватне життя, яке ґарантується статтею 8 Конвенції. Він також скаржиться на дискримінацію, відповідно до статті 14 Конвенції, оскільки групу гетеросексуалів або лесбіянок, що займаються схожим сексом, не було б піддано переслідуванню в судовому порядку, оскільки немає законодавства із забороною такого сексу.

2. Процедура і склад Суду

Заяву було подано до Європейської комісії з прав людини 25 березня 1997 року.

16 березня 1999 року Суд (третя секція) оголосив заяву прийнятною. Слухання відбулося 30 листопада 1999 року. Судове рішення постановлене палатою, до складу якої увійшло сім суддів:

Жан-Поль Коста (Jean-Paul Costa, Франція), голова

Віллі Фурманн (Willi Fuhrmann, Австрія)

Лукіс Лукайдес (Loukis Loukaides, Кіпр)

Пранас Куріс (Pranas Kuris, Литва)

сер Ніколас Братца (Sir Nicolas Bratza, Британія)

Ханна Софія Ґрев (Hanne Sophie Greve, Норвегія)

Крістак Трая (Kristaq Traja, Албанія),

а також Саллі Долле (Sally Dollé), секретар секції.

3. Стислий виклад судового рішення

Заявник скаржиться, що його права, які ґарантуються відповідно до статті 8 та 14 Європейської конвенції з прав людини, було порушено.

Рішення Суду

Стаття 8

Суд визнав, що було допущено втручання у право заявника на повагу до приватного життя як стосовно відсутності закону, що забороняє добровільний секс, яким у приватній обстановці займаються більш ніж двоє чоловіків, так і стосовно самого засудження.

Суд зазначив, що засудження ґрунтувалося не на підставі того факту, що було зроблено відеозапис, а на факті власне сексуальних актів. Крім того, заняття сексом у цій справі відбувалося цілком приватно у тому сенсі, що не було й натяку на те, що відеозапис став надбанням широкого загалу. За таких умов оцінка, допущена державою-відповідачем, була звужена.

Суд дійшов висновку, що не було «нагальної суспільної потреби», яка б виправдовувала як законодавство, що оспорювалося у цій справі, так і його застосування у судовому провадженні проти заявника, а отже, було допущено порушення статті 8.

Стаття 14 у поєднанні зі статтею 8

Визнавши порушення статті 8, Суд вважає, що немає потреби вивчати справу за статтею 14.

Стаття 41

Суд присудив заявникові 20 929,05 фунта стерлінґів як компенсацію за шкоду та 12 391,83 фунта стерлінґів за судові витрати.

 



[1]Згідно зі статтею 43 Європейської конвенції з прав людини, упродовж трьох місяців від дати постановлення рішення палатою будь-яка сторона у справі може, у виняткових випадках, звернутися з клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати Суду, яка складається з 17 суддів. Якщо колеґія у складі п'яти суддів вважає, що справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї або важливе питання загального значення, Велика палата виносить остаточне рішення. Якщо серйозних питань або проблем не виникає, колеґія відхиляє клопотання, а судове рішення стає остаточним. В іншому разі рішення палати стають остаточними зі спливом зазначених вище трьох місяців або раніше, якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться із клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати.

  

Голосування

Будь-ласка оцініть корисність матеріалу для правничої практики в Україні:
 
Ваша оцінка: дуже корисний
корисний
частково корисний
не корисний
Ваше ім'я:
Коментарі:

 

Усі права на матеріали, розміщені на «Українському порталі Європейського суду з прав людини», охороняються згідно із законодавством України. При цитуванні та використанні будь-яких матеріалів посилання на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. При цитуванні та використанні в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. Републікація будь-яких матеріалів «Українського порталу Європейського суду з прав людини» можлива тільки за письмовою згодою Всеукраїнського благодійного фонду «Українська Правнича Фундація».

 Copyright © 2003-2017 Українська Правнича Фундація     http://www.eurocourt.in.ua