Стаття з журналу № 1'1999

ЄДИНИЙ СУД
З ПРАВ ЛЮДИНИ У СТРАСБУРЗІ:
ЛИСТОПАД 1998 РОКУ

Вступ

Протокол № 11 до Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ), ратифікований усіма 40 державами — членами Ради Європи (Албанією, Андоррою, Австрією, Бельгією, Болгарією, Хорватією, Кіпром, Чеською Республікою, Данією, Естонією, Фінляндією, Францією, Німеччиною, Грецією, Угорщиною, Ісландією, Ірландією, Італією, Латвією, Ліхтенштейном, Литвою, Люксембургом, Мальтою, Молдовою, Нідерландами, Норвегією, Польщею, Португалією, Румунією, Російською Федерацією, Сан-Марино, Словаччиною, Словенією, Іспанією, Швецією, Швейцарією, колишньою югославською республікою Македонією, Туреччиною, Україною та Сполученим Королівством), створює єдиний постійний Суд, який замінить існуючий у Конвенції механізм контролю. Суд приступає до своїх обов'язків з 1 листопада 1998 року.

Цей текст, відкритий для підписання 11 травня 1994 року, є конкретним результатом рішення, прийнятого главами держав та керівництвом Ради Європи під час першої зустрічі на найвищому рівні у Відні 8-го та 9 жовтня 1993 року.

Основні аспекти реформи

1. Нинішні інституції контролю, а саме Європейська комісія з прав людини та Європейський суд з прав людини, що працюють на непостійній основі, припиняють своє існування. У Страсбурзі буде створено новий постійний Європейський суд з прав людини.

2. Існуючу систему буде вдосконалено, а кожний заявник матиме прямий доступ до нового Суду.

Будь-які справи, необґрунтованість яких є очевидною, вилучатимуться із системи на ранній стадії за одностайним рішенням Суду в складі трьох суддів (ці справи буде проголошено неприйнятними). Більшість справ Суд розглядатиме як палата у складі семи суддів. Тільки у виняткових випадках Суд, що засідатиме як Велика палата у складі сімнадцяти суддів, прийматиме рішення з найважливіших питань. Голова Суду та голови палат завжди матимуть право засідати у Великій палаті з метою забезпечення послідовності та уніфікованості основного прецедентного права. Суддя, обраний від держави — сторони у справі, також братиме участь у засіданні Великої палати з метою забезпечення кращого розуміння правової системи держави, справа щодо якої розглядається.

3. Усі заяви про порушення прав окремих осіб передаються до Суду; до компетенції Комітету міністрів уже не належатиме прийняття рішень по суті справи, хоча за ним збережеться важлива функція здійснення контролю за виконанням рішень Суду.

4. Було вирішено, що право на подання індивідуальної заяви буде обов'язковим і що до юрисдикції Суду належатимуть усі міждержавні справи.

Нова процедура

Як і за нинішньої системи, індивідуальні та міждержавні заяви існуватимуть паралельно. Так, як це робить нині секретаріат Комісії, канцелярія Суду встановлюватиме усі необхідні контакти із заявниками і, в разі потреби, вимагатиме докладнішої інформації.

Заява реєструється в палаті Суду та передається судді-доповідачеві. Суддя-доповідач може передати заяву до комісії у складі трьох суддів, до якої може входити і сам суддя-доповідач. Ця комісія може одностайним рішенням оголосити заяву неприйнятною; рішення буде остаточним.

Якщо суддя-доповідач вважає, що в заяві порушено принципове питання і вона не є неприйнятною, або якщо комісія не має одностайної думки щодо відхилення скарги, заяву розглядатиме палата. (Така процедура існує зараз у Комісії).

Палата у складі семи суддів має вирішувати питання по суті заяви і, в разі необхідності, до її компетенції належатиме постановлення рішення у справі. Суддя-доповідач готує матеріали справи та встановлює зв'язок із сторонами. Після цього сторони подають свої зауваження у письмовій формі. Слухання може відбутися в палаті. Палата також надає допомогу сторонам з метою досягнення дружнього врегулювання. Якщо дружнього врегулювання не може бути досягнуто, палата постановляє рішення.

Палата також може передати справу до Великої палати, якщо вирішення нею питання може суперечити рішенню, прийнятому Судом раніше, або коли постає серйозне питання загального характеру. Така процедура може бути прийнята за умови, що жодна зі сторін не заперечує проти цього (нова стаття 30 Європейської конвенції з прав людини).

Після проголошення рішення сторонам надаються три місяці для того, щоб вони мали змогу звернутися з клопотанням про передання справи до Великої палати. Однак така процедура передбачена для виняткових випадків, тобто якщо у справі порушується серйозне питання щодо тлумачення чи застосування Конвенції та протоколів до неї або важливе питання загального значення. Колегія у складі п'яти суддів Великої палати визначатиме, чи є прийнятним клопотання щодо повторного перегляду справи (нова стаття 43 Європейської конвенції з прав людини).

Рішення палати стає остаточним, коли можливості подальшого звернення до Великої палати вичерпано. Рішення Великої палати буде остаточним та, як і тепер, обов'язковим у міжнародному праві. Як і за нинішньої системи, Комітет міністрів здійснюватиме контроль за виконання рішень Суду.

Перехідні положення

Статті 4 та 6 Протоколу закріплюють особливості переходу від нинішньої до нової системи. Оскільки Протокол № 11 стосується змін та доповнень, усі Сторони Конвенції мали висловити згоду на обов'язковість цього документа. Він набирає чинності 1 листопада 1998 року.

Як зазначено у статті 4, вибори нових суддів та інші підготовчі заходи здійснюватимуться упродовж однорічного перехідного періоду.

Висновки

Необхідність перегляду Конвенції була зумовлена збільшенням кількості заяв, зростанням їх складності та географічним розширенням Ради Європи. Конвенція створювалася для 10 або 12 держав-членів. Просто неможливо, щоб існуюча система контролю ефективно працювала для більш ніж 40 держав-членів. Тому для підвищення ефективності необхідно було переглянути її механізм контролю.

Коротко кажучи, нова система має, зокрема:

— зробити апарат доступнішим для особи;

— пришвидшити процедуру; та

— передбачити більшу ефективність.

Для докладнішої інформації див.:

— Protocol No. 11 to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and Explanatory Report (Council of Europe Press, 1994, ISBN 92-871-2482-5);

— Vol. 15 Human Rights Law Journal (N. P. Engel, Publisher, 1994) pp. 81-115;

— «A major overhaul of the European Human Rights Convention control mechanism: Protocol No. 11» in Vol. VI (1995), Book 2, Collected Courses of the Academy of European Law (Florence, 1997), pp. 121-244;

— «Protocole nє 11 а la CEDH: prйparation а l'entrйe en vigueur», in European Journalof International Law (1997), pp. 59-76.

Голосування