Український портал практики Європейського суду з прав людини


 
  Про нас
Про проект
Про журнал
Базові документи
Повні тексти рішень
Ухвали щодо прийнятності
Справи щодо України
Комюніке
Рішення за статтями Конвенції
Дослідження, коментарі
Інформаційно-довідкові матеріали
Анонс 
Корисні посилання

Журнал
  №: Рік:

Пошук

Інтернет-підтримка: 
ТОВ "Інтерактивні Системи"
Бронирование авиабилетов avia.ua
 


Стаття з журналу № 1'2000

Назва
 
Рішення у справі «Мак-Ґоннелл проти Сполученого Королівства». Комюніке Секретаря Суду.
(Judgment in the case McGonnel v. the United Kingdom)
 
Зміст
 

97
08.02.2000

Комюніке Секретаря Суду

РІШЕННЯ У СПРАВІ
«МАК-ҐОННЕЛЛ ПРОТИ СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА»

У рішенні у справі «Мак-Ґоннелл проти Сполученого Королівства» (McGonnell v. the United Kingdom), повідомленому у письмовій формі, Європейський суд з прав людини одностайно постановив, що було порушено статтю 6 (право на справедливий розгляд незалежним і безстороннім судом) Європейської конвенції з прав людини. Згідно зі статтею 41, Суд присудив заявникові певну компенсацію за судові витрати.

1. Основні факти

У травні 1986 року Річард Мак-Ґоннелл (Richard McGonnell), громадянин Британії, 1955 року народження, переїхав жити в ангар, який слугував приміщенням для упаковки квітів і розміщувався на його землі. Цей тимчасовий переїзд був зумовлений фінансовими труднощами. Проте проблеми ускладнилися після морозів та ураганних вітрів у 1987–1989 роках, які знищили врожай та частину теплиць. Пан Мак-Ґоннел багато разів звертався по дозвіл змінити спосіб використання ангару, але йому відмовляли. 6 червня 1995 року клопотання до Урядової ради було відхилено на підставі плану розвитку. Головою під час розгляду клопотання був судовий пристав, до обов'язків якого належать також виконавчі та законодавчі функції на острові Ґернсі (Guernsey). Саме він був заступником судового пристава у 1990 році, коли законодавчий орган острова (States of Deliberation) затвердив план розвитку.

2. Процедура і склад Суду

Заяву до Європейської комісії з прав людини було подано 29 листопада 1995 року. 1 листопада 1998 року, згідно з пунктом 4 статті 5 Протоколу № 11 до Конвенції, справу було передано до Суду. Слухання відбулося 28 вересня 1999 року.

Судове рішення постановлене палатою, до складу якої увійшло сім суддів:

Жан-Поль Коста (Jean-Paul Costa, Франція), голова

Пранас Куріс (Pranas Kuris, Литва)

Франсуаза Тюлкен(Françoise Tulkens, Бельгія)

Віллі Фурман (Willi Fuhrmann, Австрія)

Карел Юнґвірт (Karel Jungwiert, Чехія)

Ханна Софія Ґрев (Hanne Sophie Greve, Норвегія)

Сер Джон Лоз (Sir John Laws, Велика Британія), суддя ad hoc,

а також Саллі Долле (Sally Dollé), секретар секції.

3. Стислий виклад судового рішення

Оскарження

Заявник скаржився, що між судовими функціями судового пристава та його законодавчими і виконавчими функціями існував тісний взаємозв'язок, через який він втрачав свою незалежність і безсторонність, додержання яких вимагає стаття 6.

Рішення Суду

Суд відхилив арґументи Уряду про те, що, не подавши скаргу на судового пристава у внутрішні суди, заявник не вичерпав національних засобів захисту і тим самим позбавив себе права подати скаргу до Страсбурґа.

Суд зазначив, що у справі взагалі не йшлося про реально існуючу упередженість судового пристава; мова йшла про те, чи незалежність судового пристава була тільки «уявною», чи він справді був «об'єктивно» безстороннім.

Перевіряючи, як це було насправді, Суд зазначив, що судовий пристав від самого початку був особисто і безпосередньо причетний до цієї справи, оскільки головував у законодавчому органі острова, коли було прийнято відповідний план розвитку в 1990 році. Потім він був головою Урядової ради, яка ухвалювала рішення щодо скарги з питання про планування, поданої заявником у червні 1995 року. Суд визнав, що збільшення функцій створило підстави для сумніву щодо безсторонності судового пристава під час його роботи в Урядовій раді і, тим самим, стало порушенням пункту 1 статті 6.

Стаття 41

Суд присудив заявникові 20 913,90 фунта стерлінґів як компенсацію за судові витрати.

Судові рішення можна знайти на веб-сторінці Суду в Інтернеті (http://www.echr.coe.int) у день їх постановлення.

Канцелярія Європейського суду з прав людини

F-67075 Strasbourg Cedex

Звертатися до Родеріка Лідделла (Roderick Liddell),

телефон (0)3 88 41 24 92;

або до Емми Гельєр (Emma Hellyer),

телефон (0)3 90 21 42 15;

факс: (0)3 88 41 27 91

Європейський суд з прав людини було створено 1959 року в Страсбурзі з метою здійснення судочинства щодо порушень Європейської конвенції з прав людини 1950 року.

1 листопада 1998 року було створено Суд на постійній основі, який замінив колишню двоступеневу систему: Суд на тимчасовій основі і Комісія.

 

  

Голосування

Будь-ласка оцініть корисність матеріалу для правничої практики в Україні:
 
Ваша оцінка: дуже корисний
корисний
частково корисний
не корисний
Ваше ім'я:
Коментарі:

 

Усі права на матеріали, розміщені на «Українському порталі Європейського суду з прав людини», охороняються згідно із законодавством України. При цитуванні та використанні будь-яких матеріалів посилання на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. При цитуванні та використанні в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. Републікація будь-яких матеріалів «Українського порталу Європейського суду з прав людини» можлива тільки за письмовою згодою Всеукраїнського благодійного фонду «Українська Правнича Фундація».

 Copyright © 2003-2017 Українська Правнича Фундація     http://www.eurocourt.in.ua