971
19.12.2001

Комюніке Секретаря Суду

РІШЕННЯ ПАЛАТИ У СПРАВІ
«C.G. ПРОТИ СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА»

Сьогодні Європейський суд з прав людини повідомив у письмовій формі рішення палати у справі «C.G. проти Сполученого Королівства» (C.G. v. the United Kingdom) (№ 43373/98); рішення не є остаточним[1].

Порушення пункту 1 статті 6 немає

Пані C.G., громадянку Сполученого Королівства, яка народилася в 1970 році і проживає на півночі Англії, було обвинувачено у вчиненні крадіжки приблизно 2900 фунтів стерлінґів з установи, де вона працювала. Вона заявила про свою невинуватість, але у квітні 1997 року, після триденного судового розгляду, який проводив суддя Суду корони у присутності присяжних, її було визнано винною і засуджено до двох років пробації та 100 годин суспільно корисних робіт.

Проти цього вироку вона подала апеляцію, посилаючись, зокрема, на те, що протягом усього судового засідання суддя постійно перебивав і залякував її захисника і зробив помилкове напутнє слово присяжним, позбавивши її таким чином права на справедливий судовий розгляд. Зокрема, вона стверджувала, що під час перехресного допиту, який здійснював її захисник стосовно головного свідка обвинувачення, S., суддя втручався так часто, що її захисник не зміг перевірити факти щодо точності підготовленого цим свідком розкладу здійснення банківських платежів, а це становило підґрунтя версії, яку висунула сторона обвинувачення. Таким чином, її захисникові завадили розвинути можливі арґументи захисту. Вона також скаржилася, що суддя постійно перебивав її під час головного допиту (допиту свідка захисту), що завадило їй викласти свої докази присяжним у логічній послідовності. Суддя також залякав її захисника настільки, що той мусив скоротити допит. У лютому 1998 року апеляційний суд відхилив її апеляцію на тій підставі, що, незважаючи на існування «деяких суттєвих арґументів» у її версії стосовно неправомірних дій судді суду першої інстанції, це не означало, що її засудження було «помилковим», якщо застосувати відповідний передбачений законом критерій.

Посилаючись на статтю 6 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини, пані C.G. скаржилася, що її було позбавлено права на справедливий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини зауважив, що, хоча показання, які S. та заявниця давали тоді, коли відбулося згадане втручання, були, без сумніву, найважливішими усними доказами, які звучали на судовому розгляді, ця процедура становила тільки частину судового провадження. Крім того, хоч апеляційний суд визнав, що в деяких випадках втручання в допит суддя суду першої інстанції не мав для цього підстав, в інших таке втручання було виправдане. Хоча Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що перебивання судді збило захисника заявника з пантелику, Суд, ознайомившись із записами показань у протоколі допиту, погодився також з апеляційним судом і в тому, що захисникові заявника ніколи не заважали продовжувати свою лінію захисту. Суд надав значення тому фактові, що захисник заявника мав змогу звернутися до присяжних в остаточній промові, яка тривала 45 хвилин і яку ніхто не переривав, за винятком одного короткочасного втручання, яке було визнане виправданим. Суттєвим фактом також було те, що суть захисту заявника, хоч і в дуже стислій формі, була знову повторена суддею суду першої інстанції в його напутньому слові присяжним. З огляду на це, Суд дійшов висновку, що згадані втручання судді, хоч і надмірні та небажані, не дають підстав вважати, що все судове провадження в цілому не було справедливим.

Шістьма голосами проти одного Суд постановив, що порушення пункту 1 статті 6 Конвенції допущено не було і що інші скарги заявниці з посиланням на статтю 6 не дають підстав для розгляду будь-яких окремих питань.

(Рішення викладене лише англійською мовою).

 

---