Український портал практики Європейського суду з прав людини


 
  Про нас
Про проект
Про журнал
Базові документи
Повні тексти рішень
Ухвали щодо прийнятності
Справи щодо України
Комюніке
Рішення за статтями Конвенції
Дослідження, коментарі
Інформаційно-довідкові матеріали
Анонс 
Корисні посилання

Журнал
  №: Рік:

Пошук

Інтернет-підтримка: 
ТОВ "Інтерактивні Системи"
Бронирование авиабилетов avia.ua
 


Стаття з журналу № 3'2001

Назва
 
Рішення у справі «Феррадзіні проти Італії». Комюніке Секретаря Суду.
(Judgment in the Case of Ferrazzini v. Italy)
 
Зміст
 

524
12.07.2001

Комюніке Секретаря Суду

РІШЕННЯ У СПРАВІ «ФЕРРАДЗІНІ ПРОТИ ІТАЛІЇ»

У рішенні, ухваленому в Страсбурзі 12 липня 2001 року у справі «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy), Європейський суд з прав людини постановив, 11 голосами проти 6, що стаття 6 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини у цій справі не застосовується і, 16 голосами проти 1, що скарга з посиланням на статтю 14 (заборона дискримінації) Конвенції неприйнятна.

1. Основні факти

Заявник — громадянин Італії, 1947 року народження, проживає в м. Орістано (Oristano), Італія.

Заявник та інша особа передали землю, майно і певну суму грошей компанії з обмеженою відповідальністю, А., яку заявник тільки-но створив і був власником, прямо та опосередковано, майже всього її акціонерного капіталу, а також її представником. Компанія, мета якої полягала в організації «зеленого туризму», звернулася до податкових органів з проханням зменшити чинну ставку певних податків, встановлену на згадане вище передання майна, відповідно до нормативного акта, який вона вважала застосовним у цьому випадку, і сплатила суму, яку вона вважала належною.

Ця справа стосується трьох проваджень. Перше стосувалося, зокрема, сплати податку на збільшення ринкової вартості капіталу, а два інших — чинної ставки гербового збору, податку на реєстрацію застави та податку на передання капіталу, а також застосування зменшення ставки. У першому провадженні податкові органи вручили заявникові 31 серпня 1987 року повідомлення про додаткову суму, що підлягає оподаткуванню, у зв'язку з неправильною оцінкою вартості майна, переданого компанії.

Вони зажадали сплати загальної суми в 43 624 700 італійських лір, що включала податки і штрафи. Заявник звернувся до районної податкової комісії в м. Орістано з проханням скасувати цю додаткову суму оподаткування. У 1998 році справу було вилучено з реєстру.

В інших двох провадженнях податкові органи зажадали від компанії сплати двох додаткових сум оподаткування, на тій підставі, що компанія не мала права на меншу ставку податку, на яку вона послалася. У повідомленні податкових органів зазначалося, що в разі несплати цієї суми упродовж шістдесяти днів компанія буде зобов'язана сплатити адміністративний штраф у розмірі 20% від сум, що вимагалися.

На 27 жовтня 2000 року дві заяви з проханням скасувати вимогу сплати зазначених вище додаткових сум оподаткування й досі перебували на розгляді в апеляційному порядку.

2. Процедура і склад Суду

Заяву було подано 26 лютого 1998 року.

Судове рішення постановлене Великою палатою, до складу якої увійшло сімнадцять суддів:

Люціус Вільдхабер (Luzius Wildhaber, Швейцарія), Голова Суду

Елізабет Палм (Elisabeth Palm, Швеція)

Крістос Розакіс (Christos Rozakis, Греція)

Ґеорґ Ресс (Georg Ress, Німеччина)

Жан-Поль Коста (Jean-Paul Costa, Франція)

Антоніо Пастор Рідруехо (Antonio Pastor Ridruejo, Іспанія)

Луїджі Феррарі Браво (Luigi Ferrari Bravo, Італія)

Джованні Бонелло (Giovanni Bonello, Мальта)

Пранас Куріс (Pranas Kuris, Литва)

Ріца Тюрмен (Riza Türmen, Туреччина)

Вєра Стражницька (Viera Strážnická, Словаччина)

Корнеліу Бірсан (Corneliu Bîrsan, Румунія)

Пер Лоренцен (Peer Lorenzen, Данія)

Марк Фішбах (Marc Fischbach, Люксембург)

Ханна Софія Ґрев (Hanna Sophie Greve, Норвегія)

Андраш Бака (András Baka, Угорщина)

Міндія Уґрекхелідзе (Mindia Ugrekhelidze, Грузія),

а також Поль Махоуні (Paul Mahoney), Секретар Суду.

3. Стислий виклад судового рішення

Оскарження

Заявник скаржився, що тривалість судового провадження перевищила «розумний строк», на порушення пункту 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини. Заявник також скаржився, що його «переслідували італійські суди», і посилався на статтю 14 Конвенції.

Рішення Суду

Пункт 1 статті 6 Конвенції

Було очевидним, що в провадженні, яке стосувалося оподаткування, вирішувалися питання фінансового характеру, але просте доведення «матеріального характеру» спору само по собі не було достатнім для того, щоб говорити про застосовність пункту 1 статті 6 в його «цивільній» частині. Можливо, існували «фінансові» зобов'язання стосовно держави або підпорядкованих їй органів для цілей пункту 1 статті 6, що мають розглядатися як такі, що належать виключно до сфери публічного права і, отже, не охоплюються поняттям «цивільні права та обов'язки». Окрім штрафів, накладених у порядку «кримінального покарання», це була б, зокрема, справа, де зобов'язання, яке мало фінансовий характер, випливало із податкового законодавства або, з іншого боку, було частиною звичайних цивільних обов'язків у демократичному суспільстві.

Суд був зобов'язаний розглянути у світлі зміненого ставлення суспільства до правового захисту, що має надаватися фізичним особам у їхніх відносинах з державою, чи поширюється сфера застосування пункту 1 статті 6 на ті спори між громадянами та державними органами, що стосуються законності в рамках національного законодавства рішень податкових органів.

Протягом п'ятдесяти років, які минули з часу прийняття Конвенції, відносини між фізичними особами та державою набули очевидного розвитку в багатьох сферах, при цьому державне реґулювання дедалі більше поширюється у сфері приватно-правових відносин. Це спонукало Суд визнати, що провадження, які за національним правом класифікуються як частина «публічного права», можуть підпадати під сферу застосування «цивільної» частини статті 6, якщо їхній підсумок має вирішальне значення для приватних прав та обов'язків. Крім того, дедалі більше втручання держави у сферу повсякденного життя фізичної особи, наприклад, у питання соціального забезпечення, вимагають від Суду аналізу наявності характеристик публічного права і приватного права перед тим, як робити висновок про класифікацію заявленого права як «цивільного».

Однак зміни у сфері оподаткування, що, можливо, відбулися в демократичних суспільствах, не торкнулися сутності обов'язку фізичних осіб чи компаній сплачувати податок. Порівняно із ситуацією на момент прийняття Конвенції ці зміни не мали наслідком подальшого втручання держави у «цивільну» сферу життя фізичної особи. Суд зазначив, що податкові питання і досі становлять частину основного пакету прероґатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд зазначив, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав і обов'язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов'язково створюють для платника податків.

Принцип, згідно з яким автономні концепції, втілені в Конвенції, мають тлумачитися у світлі сьогоденних умов демократичного суспільства, не уповноважує Суд тлумачити пункт 1 статті 6 таким чином, немов прикметник «цивільний» відсутній у тексті (за винятком його обов'язкової присутності в сполученні з категорією «прав і обов'язків», до якої застосовується ця стаття).

Отже, пункт 1 статті 6, в його «цивільній» частині, до податкового провадження не застосовується.

Стаття 14 Конвенції

Оскільки скарга не була підкріплена доказами, Суд мусив відхилити її як явно необґрунтовану.

Судді П. Лоренцен, К. Розакіс, Дж. Бонелло, В. Стражницька, К. Бірсан та М. Фішбах висловили окрему думку, яка не збігається з позицією більшості. Ця думка додається до тексту судового рішення.

  

Голосування

Будь-ласка оцініть корисність матеріалу для правничої практики в Україні:
 
Ваша оцінка: дуже корисний
корисний
частково корисний
не корисний
Ваше ім'я:
Коментарі:

 

Усі права на матеріали, розміщені на «Українському порталі Європейського суду з прав людини», охороняються згідно із законодавством України. При цитуванні та використанні будь-яких матеріалів посилання на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. При цитуванні та використанні в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. Републікація будь-яких матеріалів «Українського порталу Європейського суду з прав людини» можлива тільки за письмовою згодою Всеукраїнського благодійного фонду «Українська Правнича Фундація».

 Copyright © 2003-2017 Українська Правнича Фундація     http://www.eurocourt.in.ua