Український портал практики Європейського суду з прав людини


 
  Про нас
Про проект
Про журнал
Базові документи
Повні тексти рішень
Ухвали щодо прийнятності
Справи щодо України
Комюніке
Рішення за статтями Конвенції
Дослідження, коментарі
Інформаційно-довідкові матеріали
Анонс 
Корисні посилання

Журнал
  №: Рік:

Пошук

Інтернет-підтримка: 
ТОВ "Інтерактивні Системи"
Репетитор англійської мови
Петропавлівська Борщагівка.
Англійська для школярів.
 


Стаття з журналу № 2'2001

Назва
 
Рішення у справах «Г'ю Джордан проти Сполученого Королівства»,«Мак-Керр проти Сполученого Королівства», «Келлі та інші проти Сполученого Королівства», «Шенехен проти Сполученого Королівства». Комюніке Секретаря Суду.
(Judgments in the Cases of Hugh Jordan v. the United Kingdom, McKerr v. the United Kingdom, Kelly & Others v. the United Kingdom, Shanaghan v. the United Kingdom)
 
Зміст
 

320
04.05.2001

Комюніке секретаря Суду

РІШЕННЯ У СПРАВАХ
«Г'Ю ДЖОРДАН ПРОТИ СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА»
«МАК-КЕРР ПРОТИ СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА»
«КЕЛЛІ ТА ІНШІ ПРОТИ СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА»
«ШЕНЕХЕН ПРОТИ СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА»

Сьогодні Європейський суд з прав людини повідомив у письмовій формі[1] рішення, винесені у таких чотирьох справах:

«Г'ю Джордан проти Сполученого Королівства» (Hugh Jordan v. the United Kingdom) (заява № 24746/94),

«Мак-Керр проти Сполученого Королівства» (McKerr v. the United Kingdom) (28883/95),

«Келлі та інші проти Сполученого Королівства» (Kelly & Others v. the United Kingdom) (30054/96)

і «Шенехен проти Сполученого Королівства» (Shanaghan v. the United Kingdom) (37715/97).

Суд одноголосно постановив:

— що було порушено статтю 2 (право на життя) Європейської конвенції з прав людини, у зв'язку з непроведенням належного розслідування обставин смерті в усіх чотирьох справах;

— порушення пункту 1 статті 6 (право на справедливий судовий розгляд) допущено не було у справах Г'ю Джордана і Келлі та інших;

— порушення статті 14 (заборона дискримінації) допущено не було в усіх чотирьох справах;

— порушення статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) допущено не було в усіх чотирьох справах.

Відповідно до статті 41 (справедлива сатисфакція), Суд присудив 10 000 фунтів стерлінґів кожному заявникові як компенсацію за моральну шкоду, а також за судові витрати: 30 000 фунтів стерлінґів — Г'ю Джордану, 25 000 — Джонатану Мак-Керру, загальну суму розміром 30 000 фунтів стерлінґів — заявникам у справі Келлі та інших, а також 20 000 фунтів стерлінґів — Мері Шенехен. (Рішення доступні лише англійською мовою).

1. Основні факти

Г'ю Джордан. Г'ю Джордан, має подвійне громадянство — Ірландії та Сполученого Королівства, 1941 року народження, проживає в м. Белфасті, Північна Ірландія.

25 листопада 1992 року 22-річного сина заявника, Пірса Джордана (Pearse Jordan), що був неозброєний, вбито трьома пострілами у спину в Белфасті співробітниками Королівської поліції м. Ольстера (Royal Ulster Constabulary — RUC). 16 листопада 1993 року директор Управління державних обвинувачень видав розпорядження не порушувати судового переслідування за браком відповідних доказів. 4 січня 1995 року почалося коронерське розслідування за фактом смерті. 26 травня 1995 року його було відкладено у зв'язку із зверненням заявника до суду з проханням розглянути законність відмови коронера надати членам сім'ї попередню можливість ознайомитися із свідченнями, а також законність надання ним дозволу співробітникам Королівської поліції м. Ольстера зберігати анонімність. Це розслідування ще й досі не завершене. 7 грудня 1992 року заявник порушив цивільне провадження, стверджуючи, що причиною смерті стало незаконне діяння. Зараз це провадження перебуває на етапі виявлення доказів і подання документів до суду.

Мак-Керр. Джонатан Мак-Керр (Jonathan McKerr), громадянин Ірландії, 1974 року народження, проживає в Лурґані (Lurgan), що в районі Ама (Armagh),Північна Ірландія.

11 листопада 1982 року батько заявника, Ґервейс Мак-Керр (Gervaise McKerr), вів машину з двома пасажирами, Юдженом Томеном (Eugen Toman) і Сіном Бернсом (Sean Burns). Вони були неозброєні. В інциденті, під час якого, як стверджується, співробітники RUC обстріляли машину, випустивши в неї 109 патронів, було вбито всіх трьох чоловіків. Трьох співробітників притягли до судової відповідальності за вбивство Юджена Томена. 5 червня 1984 року, наприкінці розгляду обвинувального позову, суддя дійшов висновку про недостатність доказів для встановлення вини співробітників RUC, і їх було виправдано. 24 травня 1984 року поліційне дізнання стосовно цього та інших двох інцидентів з використанням зброї з боку співробітників RUC очолив Джон Столкер (John Stalker), що тоді обіймав посаду заступника начальника поліції метропольного графства Великий Манчестер. Пізніше його заступив Колін Семпсон (Colin Sampson), начальник поліції метропольного графства Західний Йоркшир. Остаточні висновки з дізнання були подані до Королівської поліції м. Ольстера та Управління державних обвинувачень 23 березня 1987 року. У заяві, оголошеній у палаті громад, Генеральний аторней зазначив, що для подальшого судового переслідування підстав немає.

4 червня 1984 року було розпочато коронерське розслідування факту загибелі цих трьох чоловіків. 9 листопада 1988 року та 5 травня 1994 року міністр у справах Північної Ірландії видав сертифікати про імунітет державних інтересів, що забороняють розголошення матеріалів, пов'язаних з таємними питаннями безпеки, включно з висновками Столкера і Семпсона щодо розслідування справ. У підсумку коронер припинив розслідування 8 вересня 1994 року, після безуспішної спроби ознайомитися із слідчими матеріалами Столкера і Семпсона. 19 серпня 1991 року мати заявника вчинила цивільний позов стосовно смерті його батька. Жодних подальших заходів не вживалося.

Келлі та інші. Справа дев'яти заявників, що всі є громадянами Ірландії: Вінсент Келлі (Vincent Kelly), 1926 року народження, проживає в Дунґаноні (Dungannon), що в графстві Тирон (Tyrone); Кевін Мак-Кірні (Kevin McKearney), 1924 року народження, проживає в м. Мої (Moy) (графство Тирон); Амелія Артурс (Amelia Arthurs), 1941 року народження, проживає в Дунґаноні (графство Тирон); Летиція Доннеллі (Letitia Donnelly), 1936 року народження, проживає в Дунґаноні (графство Тирон); Мері Келлі (Mary Kelly), 1936 року народження, проживає в Дунґаноні (графство Тирон); Анні Ґормлі (Annie Gormley), 1926 року народження, проживає в Дунґаноні (графство Тирон); Патрік О'Келлеген (Patrick O'Callaghan), 1913 року народження, проживає в Бенбурбі (Benburb) (графство Тирон); Кармель Ліней (Carmel Lynagh), 1934 року народження, проживає в м. Клоунс (Clones); та Бріґід Г'юс (Brigid Hughes), 1946 року народження, проживає в м. Мої (графство Тирон).

8 травня 1987 року 24 солдати і троє співробітників RUC організували засідку для раптового контрудару по терористах, що готували напад на поліційну частину сил RUC у Лафґолі (Loughgall). Після прибуття на місце події озброєного загону ІРА (Ірландської республіканської армії) з певною кількістю вибухівки кількох членів ІРА (Патріка Келлі (Patrick Kelly), Майкла Ґормлі (Michael Gormley), Сімуса Доннеллі (Seamus Donnelly), Патріка Мак-Кірні (Patrick McKearney), Джеймса Лінея (James Lynagh), Юджина Келлі (Eugene Kelly), Деклана Артурса (Declan Arthurs), Ґерарда О'Келлегена (Gerard O'Callaghan) було вбито. Дев'ятим загиблим від куль співробітників сил безпеки був Антоні Г'юс (Antony Hughes) — просто перехожий, що був цивільною особою. 2 грудня 1988 року, 20 березня 1990 року та 2 травня 1990 року сім сімей загиблих вчинили цивільні позови. 22 вересня 1990 року в Управлінні державних обвинувачень дійшли висновку, що наявні докази не дають підстав для будь-якого судового переслідування. 24 вересня 1990 року коронер відклав розслідування справи у зв'язку із зверненням родичів до суду з проханням розглянути законність рішення про прийняття письмових свідчень як доказів. 2 червня 1995 року розслідування було припинено.

Шенехен. Марі Тереза Шенехен (Mary Theresa Shanaghan), громадянка Ірландії, 1924 року народження, проживає в м. Каслдерґ (Castlederg), Північна Ірландія.

Її сина, Патріка Шенехена (Patrick Shanaghan), члена Ірландського республіканського руху, Королівська поліція м. Ольстера підозрювала в тому, що він є членом ІРА і причетний до терористичних актів. У грудні 1990 року чи приблизно у цей період поліція поінформувала Патріка Шенехена про те, що з кузова машини випадково випали матеріали, які містили інформацію про службу безпеки, дані особистого характеру, а також фотомонтаж. Згодом його попередили про те, що він може стати об'єктом нападу з боку терористичних загонів лоялістів (противників відокремлення Північної Ірландії від Великої Британії). 12 серпня 1991 року він був убитий терористом у масці. Розслідування тривало з 26 березня по 20 червня 1996 року. 22 липня 1994 року заявниця вчинила позов, вимагаючи відшкодування шкоди, завданої вбивством її сина.

2. Склад Суду

Судове рішення постановлене палатою, до складу якої увійшло сім суддів:

Жан-Поль Коста (Jean-Paul Costa, Франція), голова

Віллі Фурманн (Willi Fuhrmann, Австрія)

Лукіс Лукайдес (Loukis Loucaides, Кіпр)

Франсуаза Тюлкен (Françoise Tulkens, Бельгія)

Карел Юнґвірт (Karel Jungwiert, Чехія)

Ніколас Братца (Nicolas Bratza, Британія)

Крістак Трая (Kristaq Traja, Албанія),

а також Саллі Долле(Sally Dollé), секретар секції.

3. Стислий виклад судового рішення

Оскарження

Г'ю Джордан: заявник скаржився, зокрема, що його син загинув внаслідок застосування сили, що, на порушення статті 2 Конвенції, виходило за рамки повноважень. Він також скаржився, посилаючись на статтю 2, що стосовно невиправданого вбивства судове переслідування не проводилося й не було дотримано процедурної вимоги статті 2 щодо проведення ефективного розслідування обставин смерті його сина. Він, зокрема, стверджував, що коронерське дізнання було недійсним через обмежені рамки збору свідчень, відсутність безоплатної правової допомоги родичам, ненадання можливості членам сім'ї попередньо ознайомитися зі свідченнями, зібраними під час дізнання, а також через відсутність юридичної можливості зобов'язати представника поліції, що застосував вогнепальну зброю, давати показання як свідок. Посилаючись на статтю 6, він також скаржився, що його сина було позбавлено права на справедливий судовий розгляд; посилаючись на статтю 14, — що сили безпеки вбивають чимало цивільних громадян серед католицької чи націоналістичної громади, тимчасом як судові переслідування і судові вироки дуже рідко вказують на існування дискримінації; і, посилаючись на статтю 13, — що він не мав ефективного правового захисту стосовно цих питань.

Мак-Керр: заявник скаржився, зокрема, що його батько, Ґервейс Мак-Керр, загинув внаслідок застосування сили, що виходило за рамки повноважень, на порушення статті 2 Конвенції. Він також скаржився, посилаючиcь на статтю 2, що судове переслідування, порушене проти співробітників RUC, було юридично хибним; що суддя першої інстанції виявляв упередженість і що не було дотримано процедурної вимоги, передбаченої статтею 2. Він також стверджував, що коронерське дізнання було недійсним через обмежені рамки збору свідчень, відсутність безоплатної правової допомоги родичам, ненадання можливості членам сім'ї попередньо ознайомитися зі свідченнями, зібраними під час дізнання, використання сертифікатів про імунітет державних інтересів, а також через відсутність юридичної можливості зобов'язати представників поліції, що застосували вогнепальну зброю, давати показання як свідки. Крім того, він подав скарги з посиланням на статті 14 і 13.

Келлі та інші: заявники скаржилися, зокрема, що їхні родичі загинули внаслідок застосування сили, що виходило за рамки повноважень, на порушення статті 2 Конвенції, а також скаржилися на відсутність належного контролю та організації проведення операції і на недотримання процедурної вимоги, що передбачена статтею 2. Зокрема, вони стверджували, що коронерське дізнання було недійсним через обмежені рамки збору свідчень, відсутність безоплатної правової допомоги родичам, ненадання можливості членам сім'ї попередньо ознайомитися зі свідченнями, зібраними під час дізнання, через використання сертифікатів про імунітет державних інтересів, а також через відсутність юридичної можливості зобов'язати працівників поліції, що застосували вогнепальну зброю, давати показання як свідки. Крім того, посилаючись на статтю 6, вони скаржилися, що їхніх родичів було позбавлено права на справедливий судовий розгляд, а також подали скарги з посиланням на статті 14 і 13.

Шенехен: заявниця скаржилася, зокрема, що її син Патрік Шенехен загинув внаслідок таємної змови сил RUC, що становило порушення статті 2. Вона також скаржиться на недотримання процедурної вимоги, передбаченої статтею 2, стверджуючи, зокрема, що коронерське дізнання було недійсним через обмежені рамки збору свідчень та надмірні зволікання. Крім того, вона подала скарги з посиланням на статті 14 і 13.

Рішення Суду

Стаття 2

Стверджувана відповідальність Сполученого Королівства
за згадані випадки загибелі людей

Що стосується стверджуваної відповідальності Сполученого Королівства за згадані випадки загибелі людей, Суд насамперед зазначив, що справа містить кілька ключових питань факту. Нині ці питання розслідуються в національних судах. Суд не вважає за доцільне проводити провадження, що дублювало б провадження в цивільних судах, які краще пристосовані і мають більші можливості для проведення проваджень з розслідування та оцінки фактів. Суд не вважає, що було встановлено які-небудь чинники, які позбавляли б цивільні суди можливості розслідувати факти в кожній справі чи визначати законність або незаконність дій, що спричинили загибель людей, чи розслідувати будь-які правопорушення або випадки недбальства, що їх припустилися сили безпеки (як це стверджується у справі Шенехен). Суд також не визнає переконливим, що для будь-яких висновків стосовно відповідальності за загибель людей необхідно спиратися на документальні матеріали, надані сторонами. Письмові свідчення не були перевірені за допомогою проведення допиту чи перехресного допиту, отже, вони не можуть дати повну картину, а лише можуть ввести в оману за будь-якої спроби їх використання. Цю ситуацію не можна прирівнювати до тієї, коли загибель відбувається в умовах тримання під вартою, тобто коли можна вважати, що на державу покладається обов'язок надання задовільних і правдоподібних пояснень.

Крім того, виходячи здебільшого із статистичної інформації та вибіркових доказів, Суд не готовий проводити аналіз інцидентів, які трапилися протягом останніх тридцяти років, щоб з'ясувати, чи свідчать вони про зловживання представників сил безпеки своїм повноваженням застосовувати зброю.

Однак Суд зазначив, що, відповідно до статті 6, твердження про незаконні дії, що спричинили загибель людей, мають бути розслідувані з метою виявлення і покарання тих, хто несе за це відповідальність. Отже, Суд розглянув питання, чи було дотримано процедурної вимоги, що міститься в статті 2.

Процедурний аспект статті 2

У всіх чотирьох справах Суд визнав, що немає потреби з'ясовувати, яких конкретних заходів мають вжити органи, щоб забезпечити належне розслідування обставин загибелі людей від куль осіб, що перебувають на державній службі. Хоч і робилося, наприклад, посилання на шотландську модель проведення дізнання (досудового збору письмових свідчень), що проводиться суддею з кримінальних справ, проте немає підстав припускати, що це єдиний метод, який може використовуватися. Не можна говорити і про те, що тут має бути якась одна процедура, що передбачає дотримання всіх вимог. Якщо, як це має місце у Північній Ірландії, процесом встановлення та оцінки фактів, кримінальним розслідуванням і судовим переслідуванням окремо чи спільно займаються кілька органів, Суд вважає, що, незважаючи на це, вимоги статті 2 мають бути дотримані, якщо таке дотримання спрямоване на врахування інших захищених законом інтересів, таких, як інтереси національної безпеки або інтереси захисту слідчих матеріалів щодо інших справ, також передбачає забезпечення необхідних ґарантій доступу до матеріалів розслідування та ефективності розслідування. Проте в усіх чотирьох справах застосування існуючих процедурних норм не забезпечило справедливого балансу.

У справі Г'ю Джордана Суд визнав, що розслідування інциденту з використанням вогнепальної зброї співробітником поліції містить такі недоліки:

— незабезпечення незалежності працівників поліції, що займаються розслідуванням інциденту, від співробітників, причетних до інциденту;

— відсутність громадського нагляду та інформування сім'ї потерпілого про причини рішення Управління державних обвинувачень не починати судового переслідування стосовно того чи іншого співробітника поліції;

— неможливість притягнення співробітника поліції, що застрелив Пірса Джордана, як свідка в коронерському розслідуванні;

— коронерське розслідування не привело до будь-якого рішення чи висновку як реальної підстави для порушення судового переслідування стосовно того чи іншого кримінального правопорушення, яке можна було розкрити;

— відсутність безоплатної правової допомоги для забезпечення представництва сім'ї потерпілого і ненадання дозволу ознайомитися з показаннями свідків до моменту їхнього з'явлення на коронерський розгляд справи, що перешкодило заявникові брати участь у коронерському дізнанні і призвело до тривалих відстрочень у провадженні;

— коронерське провадження не почалося своєчасно і не проводилося з належною оперативністю.

У справі Мак-Керра Суд визнав, що розслідування інциденту з використанням вогнепальної зброї працівниками поліції містить такі недоліки:

— незабезпечення незалежності працівників поліції, що займаються розслідуванням інциденту, від співробітників, причетних до інциденту;

— відсутність громадського нагляду та інформування сім'ї потерпілого про незалежне поліційне розслідування інциденту, зокрема необґрунтованість рішення Управління державних обвинувачень не починати на цьому етапі судового переслідування того чи іншого співробітника поліції за перешкоджання чи спроби перешкодити здійсненню правосуддя;

— коронерське провадження не привело до будь-якого рішення чи висновку як реальної підстави для порушення судового переслідування стосовно того чи іншого кримінального правопорушення, яке можна було розкрити;

— ненадання дозволу ознайомитися з показаннями свідків до моменту їхнього з'явлення на коронерський розгляд справи, що перешкодило заявникові брати участь у коронерському дізнанні і призвело до тривалих відстрочень у провадженні;

— використання сертифікатів про імунітет державних інтересів позбавило коронера можливості з'ясувати невирішені питання у справі;

— неможливість притягнення співробітників поліції, від куль яких загинув Ґервейс Мак-Керр, як свідків у коронерському провадженні;

— незалежне поліційне розслідування не проводилося з належною оперативністю;

— коронерське провадження не почалося своєчасно і не проводилося з належною оперативністю.

Суд зауважив, що незабезпечення незалежності дізнання, яке проводили співробітники RUC, а також відсутність прозорості у подальшому розгляді стверджуваних перешкод з боку поліції під час цього розслідування можна вважати ключовими проблемами наступних проваджень. Національні суди зазначили, що коронерське провадження не передбачає широкого розгляду питань у справі. Однак якого-небудь подальшого відкритого для громадськості і прозорого провадження, що могло б усунути ці хиби, не передбачалося.

У справі Келлі та інших Суд визнав, що розслідування інциденту з використанням вогнепальної зброї співробітниками служби безпеки містить такі недоліки:

— незабезпечення незалежності працівників поліції, що займалися розслідуванням інциденту, від представників служби безпеки, причетних до інциденту;

— відсутність громадського нагляду та інформування сім'ї потерпілого про причини рішення Управління державних обвинувачень не починати судового переслідування того чи іншого співробітника;

— коронерське провадження не привело до будь-якого рішення чи висновку як реальної підстави для порушення судового переслідування стосовно того чи іншого кримінального правопорушення, яке можна було розкрити;

— неможливість притягнення військовослужбовців, від куль котрих загинула людина, як свідків у коронерському провадженні;

— ненадання дозволу ознайомитися з показаннями свідків до моменту їхнього з'явлення на коронерський розгляд справи, що перешкодило заявникам брати участь у коронерському дізнанні і призвело до тривалих відстрочень у провадженні;

— коронерське провадження не почалося своєчасно і не проводилося з належною оперативністю.

У справі Шенехен Суд визнав, що матеріали розслідування інциденту з використанням вогнепальної зброї працівником поліції свідчать про те, що було допущено такі похибки:

— матеріли не містять нічого, що свідчило б про проведення оперативного й ефективного розслідування стосовно стверджуваної таємної змови для вбивства Патріка Шенехена;

— незабезпечення незалежності працівників поліції, що займалися розслідуванням інциденту, від співробітників служби безпеки, котрі, як стверджувала заявниця, були причетні до змови з напіввійськовими формуваннями лоялістів, від куль яких загинув Патрік;

— відсутність громадського нагляду та інформування сім'ї потерпілого про причини рішення Управління державних обвинувачень не порушувати судового переслідування у зв'язку зі стверджуваною таємною змовою;

— рамки коронерського дізнання не передбачали з'ясування можливості існування таємної змови служби безпеки, що спрямована на вбивство Патріка Шенехена;

— коронерське провадження не призвело до будь-якого рішення чи висновку як реальної підстави для порушення судового переслідування стосовно того чи іншого кримінального правопорушення, яке можна було розкрити;

— ненадання дозволу ознайомитися зі свідченнями до моменту з'явлення свідків на коронерський розгляд справи, що перешкодило заявниці взяти участь у коронерському дізнанні;

— коронерське провадження не почалося оперативно.

Стосовно всіх чотирьох справ Суд зауважив, що виявлене незабезпечення прозорості й ефективності суперечило визначеній національними судами меті усувати підозри і чутки. Інтереси підтримання громадської довіри й усунення причин законного занепокоєння, що могло виникнути у зв'язку з використанням вогнепальної зброї, потребували належного провадження, покликаного встановити відповідальність осіб, що перебувають на державній службі. Відсутність таких проваджень лише посилюють побоювання стосовно зловмисних мотивів, прикладом чого, зокрема, є твердження заявниці про політику «відстрілювання».

Виходячи з цього, Суд визнав, що в кожній із чотирьох справ не було дотримано процедурної вимоги, передбаченої статтею 2, і що у зв'язку з цим було порушено статтю 2.

Пункт 1 статті 6

Зважаючи на те, що у справі Г'ю Джордана законність дій осіб, що застрелили Пірса Джордана, ще має бути з'ясована в цивільному провадженні, порушеному за позовом заявника, а в справі Келлі та інших законність дій осіб, що застрелили дев'ятьох чоловіків у Лафґолі, ще має бути з'ясована в цивільних провадженнях, порушених за позовами п'яти сімей заявників, а також що цивільні позови сім'ї Г'юса вже були вреґульовані, тимчасом як три сім'ї не вважали за доцільне порушувати і підтримувати судове переслідування, Суд визнав, що немає підстави для будь-якого висновку стосовно стверджуваних неправомірних мотивів у згадуваних інцидентах.

В обох справах будь-які питання стосовно ефективності заходів кримінального розслідування підпадають під сферу застосування статей 2 і 13 Конвенції. Отже, порушення пункту 1 статті 6 не було.

Стаття 14

Стосовно всіх чотирьох справ Суд зауважив, що, коли загальна політика чи захід завдав шкоди правам якої-небудь конкретної групи, не можна виключати, що це може вважатися дискримінацією, незважаючи на те, що дії не були конкретно спрямовані на цю групу. Однак, хоча за статистикою більшість людей, що загинули від куль представників служби безпеки, належали до католицької чи націоналістичної громади, Суд не вважає, що статистика може сама по собі свідчити про практику, яку можна класифікувати як дискримінаційну в контексті статті 14. Суд не мав свідчень, що надавали б йому право зробити висновок, начебто в будь-якому з цих випадків загибелі людей, за винятком чотирьох, що завершилися засудженням винуватців, співробітники служби безпеки вчинили незаконні дії чи застосували силу поза рамками своїх повноважень чи необхідності. Отже, Суд дійшов висновку про відсутність порушення статті 14.

Стаття 13

Суд зауважив, що у справах Г'ю Джордана і Мак-Керра заявники вчинили цивільні позови, провадження за якими тривають досі, а у справі Келлі та інших сім заявників вчинили цивільні позови, з яких п'ять іще розглядаються. При цьому позови, вчинені сім'єю Г'юса, вже уреґульовано, ще одна сім'я припинила підтримку своїх позовів, дві інші сім'ї вирішили, що немає доцільності вчиняти такі позови. Суд визнав, що у всіх трьох справах не існує факторів, які перешкоджали б досягненню в цивільному провадженні рішення про надання визначеного вище відшкодування у зв'язку зі стверджуваним застосуванням сили поза рамками повноважень. Щодо справи Шенехен, то заявниця вчинила цивільний позов, і провадження триває й досі; Суд визнав, що немає чинників, які перешкоджали б досягненню у цивільному провадженні рішення про надання визначеного вище відшкодування у зв'язку зі стверджуваною таємною змовою сил безпеки і напіввійськових формувань лоялістів, внаслідок чого було вбито її сина.

У всіх чотирьох справах скарги заявників стосовно розслідування загибелі людей, що його проводили органи, були розглянуті вище в контексті процедурного аспекту статті 2. У зв'язку з цим, на думку Суду, будь-якого окремого питання не постає і порушення статті 13 допущено не було.

 



[1] Згідно зі статтею 43 Європейської конвенції з прав людини, упродовж трьох місяців від дати постановлення рішення палатою будь-яка сторона у справі може, у виняткових випадках, звернутися з клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати Суду, яка складається з 17 суддів. Якщо колеґія у складі п'яти суддів вважає, що справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї або важливе питання загального значення, Велика палата виносить остаточне рішення. Якщо серйозних питань або проблем не виникає, колеґія відхиляє клопотання, а судове рішення стає остаточним. В іншому разі рішення палати стають остаточними зі спливом зазначених вище трьох місяців або раніше, якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться із клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати.

  

Голосування

Будь-ласка оцініть корисність матеріалу для правничої практики в Україні:
 
Ваша оцінка: дуже корисний
корисний
частково корисний
не корисний
Ваше ім'я:
Коментарі:

 

Усі права на матеріали, розміщені на «Українському порталі Європейського суду з прав людини», охороняються згідно із законодавством України. При цитуванні та використанні будь-яких матеріалів посилання на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. При цитуванні та використанні в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. Републікація будь-яких матеріалів «Українського порталу Європейського суду з прав людини» можлива тільки за письмовою згодою Всеукраїнського благодійного фонду «Українська Правнича Фундація».

 Copyright © 2003-2024 Українська Правнича Фундація     http://www.eurocourt.in.ua