Український портал практики Європейського суду з прав людини


 
  Про нас
Про проект
Про журнал
Базові документи
Повні тексти рішень
Ухвали щодо прийнятності
Справи щодо України
Комюніке
Рішення за статтями Конвенції
Дослідження, коментарі
Інформаційно-довідкові матеріали
Анонс 
Корисні посилання

Журнал
  №: Рік:

Пошук

Інтернет-підтримка: 
ТОВ "Інтерактивні Системи"
Репетитор англійської мови
Петропавлівська Борщагівка.
Англійська для школярів.
 


Стаття з журналу № 2'1999

Назва
 
Рішення у справі «Мусял проти Польщі». Комюніке Секретаря Суду.
(Judgment in the case of Musial v. Poland)
 
Зміст
 

181
25.3.1999

 

Комюніке Секретаря Суду

 

рішення у справі
«Мусял проти Польщі»

 

У рішенні, ухваленому в Страсбурзі 25 березня 1999 року у справі «Мусял проти Польщі» (Musial v. Poland), Європейський суд з прав людини шістнадцятьма голосами проти одного постановив, що було допущено порушення пункту 4 статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність) Європейської конвенції з прав людини. На підставі статті 41 Конвенції (спра‑ведлива сатисфакція), Суд присудив заявникові певну суму як компенсацію за завдану йому моральну шкоду.

1. Основні факти

Заявник — пан Збігнев Мусял (Zbigniew Musial), 1953 року народження, громадянин Польщі, проживає в місті Ястршембе-Здруй (Польща).

16 березня 1993 року адвокат заявника подав клопотання до Катовіць‑ко‑го регіонального суду з проханням виписати заявника із психіатричної лікар‑ні, де його утримували з 1988 року. Після вбивства ним своєї дружини його було взято під варту, але кримінальне провадження було зупинено на тій підставі, що він є неосудним.

Адвокат заявника наполягав на тому, щоб його підзахисного оглянули психіатри Краківського університету, а не експерти лікарні, де його утриму‑вали. 26 квітня 1993 року суд задовольнив прохання, і 22 вересня 1993 року історію хвороби заявника було передано до Краківського університету. Із 31 січня 1994 року по 4 лютого 1994 року заявник перебував на обстеженні в Краківському університеті.

З медичного висновку психіатрів Краківського університету від 30 лютого 1994 року випливає, що стан заявника вимагає подальшого утримування його в психіатричній лікарні, оскільки підтвердилася наявність тих самих симптомів, на підставі яких його було поміщено до цього закладу.

9 січня 1995 року, розглянувши згаданий медичний висновок, Катовіцький регіональний суд ухвалив рішення про те, що строк утримування заявника у спецзакладі має бути подовжено.

2. Процедура і склад Суду

Заяву, подану до Європейської комісії з прав людини 10 січня 1994 року, було визнано частково прийнятною 6 вересня 1995 року.

Після невдалої спроби досягти дружнього врегулювання Комісія у своїй доповіді від 4 березня 1998 року висловила думку (тринадцятьма голосами проти двох) про те, що було допущено порушення пункту 4 статті 5 Конвенції.

Уряд Польщі і заявник передали справу до Суду.

Згідно з перехідними положеннями Протоколу № 11 до Конвенції, справу було передано до Великої палати нового Європейського суду з прав людини після набуття Протоколом чинності 1 листопада 1998 року.

Судове рішення було постановлене Великою палатою, до складу якої увійшло 17 суддів, а саме:

Люціус Вільдхабер (Luzius Wildhaber, Швейцарія), Голова

Елізабет Палм (Elisabeth Palm, Швеція)

Ніколас Братца  (Nicolas Bratza, Британія)

Матті Пеллонпя  (Matti Pellonpää, Фінляндія)

Бенедетто Конфорті (Benedetto Conforti, Італія)

Антоніо Пастор Рідруехо (Antonio Pastor Ridruejo, Іспанія)

Джованні Бонелло (Giovanni Bonello, Мальта)

Єжи Макарчик (Jerzy Makarczyk, Польща)

Пранас Куріс (Pranas Kuris, Литва)

Франсуаза Тюлкен (FrançoiseTulkens, Бельгія)

Вєра Стражніцка (VieraStráznická, Словаччина)

Марк Фішбах (Marc Fischbach, Люксембург)

Володимир Буткевич (Україна)

Йосеп Касадеваль (Josep Casadevall, Андорра)

Ханна Софія Грев (Hannе Sophie Greve, Норвегія)

Райт Марусте (Rait Maruste, Естонія)

Снежана Ботучарова (Snejana Botoucharova, Болгарія),

а також Мікеле деСальвія (Michele de Salvia), СекретарСуду.

 

3. Стислий виклад судового рішення7

Оскарження

Заявник у своїй скарзі стверджував, що провадження з метою перегля‑нути питання щодо утримування його в психіатричній лікарні, розпочате за його клопотанням від 16 березня 1993 року, було невиправдано тривалим, внаслідок чого було порушено його право на невідкладне прийняття рішення стосовно законності його затримання, гарантоване пунктом 4 статті 5 Євро‑пейської конвенції з прав людини.

Рішення Суду

Пункт 4 статті 5 Конвенції

Суд зазначив, що період часу тривалістю в один рік, вісім місяців і вісім днів суперечить поняттю невідкладного судового розгляду, про що йдеться в пункті 4 статті 5 Конвенції, якщо для такої затримки не було якихось виняткових підстав.

Суд зауважив, що обставини цієї справи не давали підстав для відступу від загального принципу, за яким основна відповідальність за затримку підготовки експертного висновку покладається виключно на державу. Далі Суд зазначив, що складність медичної справи не могла виправдати неви‑конання польськими органами влади своїх безпосередніх обов’язків щодо забезпечення гарантій пункту 4 статті 5 Конвенції і що в даній справі не було доведено наявності причинного зв’язку між складністю медичних питань, які нібито мають бути розв’язані з метою оцінити стан здоров’я заявника, і затримкою підготовки експертного висновку.

Суд також зважив на те, що Катовіцький регіональний суд, ухвалюючи своє рішення від 9 січня 1995 року про продовження утримування заявника в психіатричній лікарні, посилався на медичний висновок від 30 листопада 1994 року, підготовлений на підставі клінічного обстеження заявника, яке провадилося з 30 січня по 4 лютого 1994 року. Отже, рішення ґрунтувалося на медичній інформації, яка не обов’язково відображала реальний стан здо‑ров’я заявника. На думку Суду, таке зволікання з підготовкою медичного висновку після клінічного обстеження само по собі може суперечити нормі, закладеній у статті 5 Конвенції, в якій ідеться про захист особи проти будь-якого свавілля, що позбавляє її свободи.

Суд дійшов висновку, що в оскаржених провадженнях рішення щодо законності затримання заявника не було прийнято без зволікань, як того вимагає пункт 4 статті 5 Конвенції.

Стаття 41 Конвенції

Суд визнав, що внаслідок тривалості провадження, в процесі якого заяв‑ник домагався свого звільнення, йому було заподіяно шкоду нематеріаль‑ного характеру. З огляду на обставини справи і керуючись принципом справедливості, Суд присудив виплатити заявникові компенсацію за завдану йому моральну шкоду в розмірі 15000 польських злотих.

З огляду на те, що заявник, який отримав правову допомогу від Ради Європи у зв’язку з його представництвом у провадженнях, здійснених Комісією і Судом, не подав ніяких даних стосовно судових витрат, що перевищують вартість отриманої ним правової допомоги, Суд відхилив його заяву про відшкодування судових витрат.

Суддя Пастор Рідруехо висловив окрему думку, яка розходиться з рішенням Суду. Її наведено у додатку до судового рішення.

Це рішення незабаром буде опубліковано у «Збірнику судових рішень 1998 року», який можна придбати у Carl Heymanns Verlag KG, Luxemburger StraЯe 449, D — 50939 Kцln.

 

Судові рішення можна знайти на веб-сторінці Суду в Інтернеті (http://www.dhcour.coe.fr/) у день їх постановлення.

 

Відповідно до Регламенту, Секретар Суду, який має діяти на власний розсуд, надає інформацію про роботу Суду і відповідає на запитання преси.

 

 

Канцелярія Європейського суду з прав людини
F-67075 Strasbourg Cedex
Звертатися до Родеріка Лідделла (Roderick Liddell)
Телефон: (0)3 88 41 24 92; факс: (0)3 88 41 27 91

  

Голосування

Будь-ласка оцініть корисність матеріалу для правничої практики в Україні:
 
Ваша оцінка: дуже корисний
корисний
частково корисний
не корисний
Ваше ім'я:
Коментарі:

 

Усі права на матеріали, розміщені на «Українському порталі Європейського суду з прав людини», охороняються згідно із законодавством України. При цитуванні та використанні будь-яких матеріалів посилання на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. При цитуванні та використанні в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. Републікація будь-яких матеріалів «Українського порталу Європейського суду з прав людини» можлива тільки за письмовою згодою Всеукраїнського благодійного фонду «Українська Правнича Фундація».

 Copyright © 2003-2024 Українська Правнича Фундація     http://www.eurocourt.in.ua