Український портал практики Європейського суду з прав людини


 
  Про нас
Про проект
Про журнал
Базові документи
Повні тексти рішень
Ухвали щодо прийнятності
Справи щодо України
Комюніке
Рішення за статтями Конвенції
Дослідження, коментарі
Інформаційно-довідкові матеріали
Анонс 
Корисні посилання

Журнал
  №: Рік:

Пошук

Інтернет-підтримка: 
ТОВ "Інтерактивні Системи"
Бронирование авиабилетов avia.ua
 


Стаття з журналу № 1'2000

Назва
 
Рішення у справі «Вуазін проти Франції». Комюніке Секретаря Суду.
(Arrét dans l'affaire Voisine c. France)
 
Зміст
 

95
08.02.2000

Комюніке Секретаря Суду

РІШЕННЯ У СПРАВІ «ВУАЗІН ПРОТИ ФРАНЦІЇ»

Рішенням у справі «Вуазін проти Франції» (Voisine c. France), ухваленим у Страсбурзі 8 лютого 2000 року і повідомленим у письмовій формі, Європейський суд з прав людини постановив п'ятьма голосами проти двох, що мало місце порушення статті 6 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини. На застосування статті 41 (справедлива сатисфакція) Конвенції Суд присудив заявникові суму в 10 000 французьких франків як компенсацію за судові витрати.

1. Основні факти

Заявник — Ремі Вуазін (Rémy Voisine), громадянин Франції, 1950 року народження, проживає у Парижі. Рішенням поліцейського суду м. Бона від 14 січня 1994 року заявника було визнано винним у перевищенні швидкості. Його було оштрафовано на 1500 франків і на сім днів позбавлено посвідчення водія. Рішенням від 25 травня 1994 року апеляційний суд м. Діжона підтвердив вину заявника і змінив міру покарання, встановивши штраф розміром у 3000 франків і строк позбавлення посвідчення водія на один місяць. Заявник подав касаційну скаргу через адвоката, який представляв його в апеляційному суді. Рішенням від 4 січня 1995 року Касаційний суд відхилив скаргу.

2. Процедура і склад Суду

Скаргу було подано до Європейської комісії з прав людини 3 квітня 1995 року. Визнавши скаргу частково прийнятною, Комісія у своїй доповіді від 21 жовтня 1998 року висловила одностайну думку, що було допущено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Французький уряд передав справу до Європейського суду 15 лютого 1999 року.

Судове рішення постановлене палатою, до складу якої увійшло сім суддів:

Ніколас Братца (Nicolas Bratza, Велика Британія), голова

Жан-Поль Коста (Jean-Paul Costa, Франція)

Лукіс Лукайдес (Loukis Loucaides, Кіпр)

Пранас Куріс (Pranas Kuris, Литва)

Франсуаза Тюлкен (Françoise Tulkens, Бельгія)

Карел Юнґвірт (Karel Jungwiert, Чехія)

Ханна Софія Ґрев (Hanne Sophie Greve, Норвегія),

а також Саллі Долле(Sally Dollé), секретар секції.

3. Стислий виклад судового рішення

Оскарження

Заявник скаржиться на те, що його не було поінформовано про висновки генерального адвоката щодо його касаційної скарги до кримінальної палати Касаційного суду, у зв'язку з чим він не мав змоги відповісти; крім того, його не було сповіщено про дату слухання. Він посилається на недодержання права на справедливий судовий розгляд, ґарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Рішення Суду

Стаття 6 Конвенції

Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 про право на справедливий судовий розгляд, як його тлумачить практика Суду, «містить у принципі право сторін у справі спілкуватися й обговорювати кожну деталь чи зауваження, подане судді, навіть якщо це маґістрат, з метою вплинути на його рішення (див. рішення у кримінальній справі «J. J. проти Нідерландів» від 27 березня 1998 року, Збірник 1998-ІІ, с. 613, п. 43 в кінці). Суд також нагадує, що, відповідно до практики Суду, з огляду на «важливість для заінтересованої особи процедури та характеру висновків генерального адвоката, неможливість для заявника відповісти на них до того, як Касаційний суд відхилив його скаргу, не додержано права на змагальність». Можна дійти висновку, що в цій справі заявник мав можливість ознайомитися з висновками генерального адвоката, але не зміг скористатися безстороннім аналізом своєї справи під час змагальної процедури у Касаційному суді, тому в цьому випадку мало місце порушення пункту 1 статті 6.

Стаття 41 Конвенції

Заявник звернувся з проханням про відшкодування витрат, пов'язаних із провадженням на національному рівні та в органах Конвенції. Щодо внутрішнього провадження, Суд вважає, що жодна компенсація не повинна бути присуджена за цим пунктом. Що ж до витрат, пов'язаних із провадженням у Комісії та в Суді, Суд вважає, що за письмові подання та усні виступи адвоката заявника буде справедливим присудити 10 000 французьких франків.

Судді Коста і Юнґвірт висловили окрему думку, яка не збігається з позицією більшості. Вона додається до тексту рішення.

Судові рішення можна знайти на веб-сторінці Суду в Інтернеті (http://www.echr.coe.int).

Канцелярія Європейського суду з прав людини
F-67075 Strasbourg Cedex
Звертатися до Родеріка Лідделла (Roderick Liddell),
телефон (0)3 88 41 24 92;
або до Емми Гельєр (Emma Hellyer),
телефон (0)3 90 21 42 15;
факс: (0)3 88 41 27 91

Європейський суд з прав людини було створено 1959 року в Страсбурзі з метою здійснення судочинства щодо порушень Європейської конвенції з прав людини 1950 року.

1 листопада 1998 року було створено Суд на постійній основі, який замінив колишню двоступеневу систему: Суд на тимчасовій основі і Комісія, які здійснювали послідовний розгляд справ.

 

  

Голосування

Будь-ласка оцініть корисність матеріалу для правничої практики в Україні:
 
Ваша оцінка: дуже корисний
корисний
частково корисний
не корисний
Ваше ім'я:
Коментарі:

 

Усі права на матеріали, розміщені на «Українському порталі Європейського суду з прав людини», охороняються згідно із законодавством України. При цитуванні та використанні будь-яких матеріалів посилання на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. При цитуванні та використанні в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. Републікація будь-яких матеріалів «Українського порталу Європейського суду з прав людини» можлива тільки за письмовою згодою Всеукраїнського благодійного фонду «Українська Правнича Фундація».

 Copyright © 2003-2017 Українська Правнича Фундація     http://www.eurocourt.in.ua