Український портал практики Європейського суду з прав людини


 
  Про нас
Про проект
Про журнал
Базові документи
Повні тексти рішень
Ухвали щодо прийнятності
Справи щодо України
Комюніке
Рішення за статтями Конвенції
Дослідження, коментарі
Інформаційно-довідкові матеріали
Анонс 
Корисні посилання

Журнал
  №: Рік:

Пошук

Інтернет-підтримка: 
ТОВ "Інтерактивні Системи"
Бронирование авиабилетов avia.ua
 


Стаття з журналу № 2'1999

Назва
 
Рішення у справі «Яновскі проти Польщі». Комюніке Секретаря Суду
(Judgment in the case of Janowski v. Poland)
 
Зміст
 

32
21.1.1999

 

Комюніке Секретаря Суду

РІШЕННЯ У СПРАВІ «ЯНОВСКІ ПРОТИ ПОЛЬЩІ»

 

У рішенні, ухваленому в Страсбурзі 21 січня 1999 року у справі «Яновскі проти Польщі» (Janowski v. Poland), Європейський суд з прав людини постановив 12-ма голосами проти 5, що порушення статті 10 Європейської конвенції з прав людини (право на свободу вираження поглядів) не було.

 

1. Основні факти

Заявник — пан Йозеф Яновскі (Jуzef Janowski), польський громадянин, 1937 року народження, живе в Здунській Волі (Польща), журналіст.

2 вересня 1992 року він побачив, як двоє муніципальних охоронців наказують вуличним торговцям піти з майдану в Здунській Волі. Торговцям було наказано перемістити свої прилавки на базарний майдан неподалік, і їх було оштрафовано. Заявник втрутився і став сперечатися з охоронцями.

20 квітня 1993 року районний суд Здунської Волі визнав заявника винним у заподіянні образи муніципальним охоронцям. Його було засуджено до восьми місяців ув’язнення з відстроченням на два роки й оштрафовано на 1500000 старих злотих. Заявникові також було наказано виплатити 400000 старих злотих благодійним установам та оплатити судові витрати в розмірі 346000 старих злотих. Він оскаржив це рішення. 29 вересня 1993 року Сєрадзький регіональний суд скасував частину судового рішення, що вимагала ув’язнення і сплати 400000 старих злотих благодійним установам. Регіональний суд підтвердив вимогу сплатити штраф у розмірі 1500000 старих злотих, але зменшив розмір судових витрат, які мав компенсувати заявник, до 150000 старих злотих. Суд зазначив, що незважаючи на те, що в рішенні суду першої інстанції образливі висловлювання, вжиті заявником, не згадувалися, в матеріалах справи все-таки було достатньо доказів, які дають підстави зробити висновок про те, що заявник справді образив охоронців, обізвавши їх «дурнями» та «недоумками» (cwoki та glupki).

2. Процедура і склад Суду

Заяву, яку 25 січня 1994 року було подано до Європейської комісії з прав людини, 27 листопада 1996 було оголошено частково прийнятною.

Після невдалої спроби Комісії досягти дружнього врегулювання справи, Комісія у своїй доповіді від 3 грудня 1997 року висловила думку про те, що було допущено порушення статті 10 (вісім голосів проти семи).

16 березня 1998 року Комісія передала справу до старого Суду. Польський уряд і заявник також подали справу до Суду.

Згідно з перехідними положеннями Протоколу № 11 до Конвенції, справу було передано до Великої палати нового Європейського суду з прав людини після набуття Протоколом чинності 1 листопада 1998 року. Судове рішення було постановлене Великою палатою, до складу якої увійшло 17 суддів, а саме:

Люціус Вільдхабер (Luzius Wildhaber, Швейцарія), Голова

Елізабет Палм (Elisabeth Palm, Швеція), заступник Голови

Крістос Розакіс (Christos Rozakis, Греція), заступник Голови

Ніколас Братца  (Nicolas Bratza, Британія)

Матті Пеллонпя (MattiPellonpää, Фінляндія)

Бенедетто Конфорті (Benedetto Conforti, Італія)

Антоніо Пастор Рідруехо (Antonio Pastor Ridruejo, Іспанія)

Джованні Бонелло (Giovanni Bonello, Мальта)

Єжи Макарчик (Jerzy Makarczyk, Польща)

Пранас Куріс (Pranas Kuris, Литва)

Ріца Тюрмен (Riza Türmen, Туреччина)

Корнеліу Бірсан (Corneliu Bоrsan, Румунія)

Марк Фішбах (Marc Fischbach, Люксембург)

Йосеп Касадеваль (Josep Casadevall, Андорра)

Ханна Софія Грев (Hannе Sophie Greve, Норвегія)

Андраш Бака (András Baka, Угорщина)

Райт Марусте (Rait Maruste, Естонія),

а також Мікеле де Сальвія (Michele de Salvia), Секретар Суду.

 

3. Стислий виклад судового рішення


Оскарження

Заявник подав до Суду кілька скарг, відповідно до статей 3, 6, пункту 1 статті 7, а також статті 10 Конвенції. Суд зазначив, що тільки скарга заявника про порушення статті 10, в якій стверджувалося, що внаслідок засудження було порушено його право на свободу вираження поглядів, була оголошена Комісією прийнятною, тому необхідно розглянути лише цю скаргу.

[Див. пункти 19–20 рішення Суду].

Рішення Суду

Було висловлено спільну думку про те, що засудження заявника є втручанням у здійснення ним свого права на свободу вираження поглядів і було «встановлене законом». Суд не бачив підстав для протилежного висновку. Крім того, він вважає, що засудження заявника мало законну мету – охорону порядку.

[Див. пункти 22–26 рішення Суду].

Суд зазначив, що заявника було засуджено за образу муніципальних охоронців, яких він назвав «дурнями» та «недоумками» під час інциденту, який виник на майдані через дії охоронців, коли вони вимагали від вуличних торговців перемістити свої прилавки з майдану на іншу вулицю. Тому зауваження заявника не були частиною відкритої дискусії щодо предмета громадських інтересів і не стосувалися питання свободи преси. У цьому випадку заявник, без сумніву, виступав як приватна особа, а не як журналіст. Суд не вважав переконливим твердження заявника про те, що його засудження розглядалося в широких колах як спроба органів влади поновити цензуру і встановити перешкоди для критичних висловлювань у майбутньому.

У деяких випадках межі розумної критики щодо державних службовців, які здійснюють свої повноваження, можуть бути ширшими, ніж щодо приватних осіб. Однак не можна стверджувати, що державний службовець має свідомо виставляти кожне слово і дію для ретельної перевірки їхньої правильності, так, як це відбувається з політиками, і що дії державних службовців можуть піддаватися такій самій критиці, як і дії політиків. Державні службовці мають користуватися довірою громадськості, якщо необхідно, аби вони успішно виконували свої завдання, і тому може виникнути потреба захистити їх від образливих словесних нападок під час виконання ними службових обов’язків.

Суд визнав, що заявник під час гарячої суперечки вдався до образливих висловлювань через відверту стурбованість про добробут своїх співгромадян. Ці висловлювання спрямовувалися проти правоохоронців, яких готували до того, як реагувати на такі нападки. Проте він образив охоронців у громадському місці, на очах у свідків, у той час, коли охоронці виконували свої службові обов’язки. Дії правоохоронців не давали підстав для вживання образливих і лайливих висловлювань.

Суд задовольнило те, що підстави для рішення, наведені органами влади Польщі, були «належними до справи і достатніми», що відповідало вимогам пункту 2 статті 10, а втручання у право заявника на свободу вираження поглядів відповідало законній меті. Суд також зазначив, що міру покарання для заявника було значно зменшено після її оскарження. Отже, не можна стверджувати, що органи державної влади Польщі вийшли за межі розумної доцільності, визначаючи необхідність заперечуваної міри покарання.

[Див. пункти 31–35 рішення Суду та резолютивну частину рішення].

Судді Вільдхабер, Розакіс, Братца, Бонелло і Касадеваль висловили окремі думки, які додаються до цього рішення.

 

Судові рішення можна знайти на веб-сторінці Суду в Інтернеті (http://www.dhcour.coe.fr/) у день їх постановлення.

Відповідно до Регламенту, Секретар Суду, який має діяти на власний розсуд, надає інформацію про роботу Суду і відповідає на запитання преси.

 

Канцелярія Європейського суду з прав людини
F-67075 Strasbourg Cedex
Звертатися до Родеріка Лідделла (Roderick Liddell)
Телефон: (0)3 88 41 24 92; факс: (0)3 88 41 27 91

  

Голосування

Будь-ласка оцініть корисність матеріалу для правничої практики в Україні:
 
Ваша оцінка: дуже корисний
корисний
частково корисний
не корисний
Ваше ім'я:
Коментарі:

 

Усі права на матеріали, розміщені на «Українському порталі Європейського суду з прав людини», охороняються згідно із законодавством України. При цитуванні та використанні будь-яких матеріалів посилання на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. При цитуванні та використанні в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. Републікація будь-яких матеріалів «Українського порталу Європейського суду з прав людини» можлива тільки за письмовою згодою Всеукраїнського благодійного фонду «Українська Правнича Фундація».

 Copyright © 2003-2017 Українська Правнича Фундація     http://www.eurocourt.in.ua