Український портал практики Європейського суду з прав людини


 
  Про нас
Про проект
Про журнал
Базові документи
Повні тексти рішень
Ухвали щодо прийнятності
Справи щодо України
Комюніке
Рішення за статтями Конвенції
Дослідження, коментарі
Інформаційно-довідкові матеріали
Анонс 
Корисні посилання

Журнал
  №: Рік:

Пошук

Інтернет-підтримка: 
ТОВ "Інтерактивні Системи"
Репетитор англійської мови
Петропавлівська Борщагівка.
Англійська для школярів.
 


Стаття з журналу № 1'2000

Назва
 
Рішення у справі «Хальфаю проти Франції». Комюніке Секретаря Суду.
(Judgment in the case of Khalfaoui v. France)
 
Зміст
 

718
14.12.1999

Комюніке Секретаря Суду

РІШЕННЯ У СПРАВІ «ХАЛЬФАЮ ПРОТИ ФРАНЦІЇ»

У рішенні[1], ухваленому в Страсбурзі 14 грудня 1999 року у справі «Хальфаю проти Франції» (Khalfaoui v. France), Європейський суд з прав людини постановив, що було порушено пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини. Згідно зі статтею 41 (справедлива сатисфакція) Конвенції, Суд присудив заявникові 20 000 французьких франків як компенсацію за моральну шкоду і 43 898 французьких франків за судові витрати.

1. Основні факти

Фаюз Хальфаю (Faouzi Khalfaoui) — громадянин Алжиру, 1961 року народження, який проживає в Тунісі, 21 листопада 1995 року був засуджений Безансонським апеляційним судом за сексуальне посягання. Маючи намір подати касаційну скаргу, він звертається до апеляційного суду з проханням звільнити його від перебування під вартою за станом здоров'я доти, доки його скаргу розгляне Касаційний суд. Обов'язок підкоритися взяттю під варту передбачений статтею 583 Кримінально-процесуального кодексу. Засуджена особа, яка, не маючи звільнення від обов'язку підкоритися взяттю під варту, не виконує його, втрачає право на оскарження. У даному випадку рішенням від 19 вересня 1996 року апеляційний суд відхилив клопотання про звільнення від такого обов'язку, а 24 вересня Касаційний суд постановив, що пан Хальфаю втратив право на оскарження.

2. Процедура і склад Суду

Заяву було подано до Європейської комісії з прав людини 27 січня 1997 року. 1 листопада 1998 року справу було передано до Суду і доручено розглянути третій секції. Заяву було оголошено прийнятною 2 березня 1999 року, а слухання по суті справи відбулося 31 серпня 1999 року.

Судове рішення постановлене палатою, до складу якої увійшло сім суддів:

Ніколас Братца (Nicolas Bratza, Велика Британія), голова

Жан-Поль Коста (Jean-Paul Costa, Франція)

Лукіс Лукайдес (Loukis Loucaides, Кіпр)

Франсуаза Тюлкен (Françoise Tulkens, Бельгія)

Віллі Фурманн (Willi Fuhrmann, Австрія)

Карел Юнґвірт (Karel Jungwiert, Чехія)

Крістак Трая (Kristaq Traja, Албанія),

а також Саллі Доллі (Sally Dollé), секретар секції.

3. Стислий виклад судового рішення

Оскарження

Пан Хальфаю скаржився, що він не міг скористатися правом на справедливий судовий розгляд, на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки його було позбавлено доступу до Касаційного суду.

Рішення Суду

Суд вважає, що головним у справі було питання втрати заявником права на подання касаційної скарги після того, як його було засуджено до ув'язнення строком понад шість місяців без відкладальної умови. Причиною втрати цього права було те, що він не підкорився взяттю під варту за день до розгляду справи Касаційним судом, після того як його клопотання про звільнення від обов'язку підкоритися взяттю під варту було відхилено.

З цього приводу Суд, зокрема, зазначив, що, оскільки перегляд кримінальної справи Касаційним судом є остаточним, і враховуючи те, щу в такому випадку поставлено на карту для осіб, яких можуть засудити до довгострокового ув'язнення, — позбавлення права на оскарження було надзвичайно суворим покаранням у контексті права доступу до суду, ґарантованого пунктом 1 статті 6.

Крім того, додержання принципу презумпції невинуватості разом з відкладальною дією касаційної скарги входить у суперечність з обов'язком обвинуваченого, який залишається на волі, підкоритися взяттю під варту хоча б на короткий період. Нарешті, можливість звернутися з клопотанням про звільнення від такого обов'язку, на думку Суду, не робить позбавлення права на оскарження менш невідповідним. Отже, зважаючи на всі обставини справи, Суд доходить висновку, що право заявника на доступ до суду і, відповідно, право на справедливий судовий розгляд було піддано надмірному обмеженню.

Суддя Лукайдес висловив окрему думку, яка не збігається з позицією більшості. Вона додається до судового рішення.

Судові рішення можна знайти на веб-сторінці Суду в Інтернеті (http://www.dhcour.coe.fr).

Канцелярія Європейського суду з прав людини
F-67075 Strasbourg Cedex
Звертатися до Родеріка Лідделла (Roderick Liddell),
телефон (0)3 88 41 24 92;
або до Емми Гельєр (Emma Hellyer),
телефон (0)3 90 21 42 15;
факс: (0)3 88 41 27 91

Європейський суд з прав людини було створено 1959 року в Страсбурзі з метою здійснення судочинства щодо порушень Європейської конвенції з прав людини 1950 року.

1 листопада 1998 року було створено Суд на постійній основі, який замінив колишню двоступеневу систему: Суд на тимчасовій основі і Комісія.



[1] Це рішення не є остаточним. Згідно зі статтею 43 Європейської конвенції з прав людини, упродовж трьох місяців від дати постановлення рішення палатою будь-яка сторона у справі може, у виняткових випадках, звернутися з клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати Суду, до складу якої входить 17 суддів. Якщо колеґія у складі п'яти суддів вважає, що справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї або важливе питання загального значення, Велика палата виносить остаточне рішення. Якщо серйозних питань або проблем не виникає, колеґія відхиляє клопотання, а судове рішення стає остаточним. В іншому разі рішення палати стають остаточними зі спливом зазначених вище трьох місяців, якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться із клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати.

  

Голосування

Будь-ласка оцініть корисність матеріалу для правничої практики в Україні:
 
Ваша оцінка: дуже корисний
корисний
частково корисний
не корисний
Ваше ім'я:
Коментарі:

 

Усі права на матеріали, розміщені на «Українському порталі Європейського суду з прав людини», охороняються згідно із законодавством України. При цитуванні та використанні будь-яких матеріалів посилання на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. При цитуванні та використанні в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на «Український портал Європейського суду з прав людини» обов`язкове. Републікація будь-яких матеріалів «Українського порталу Європейського суду з прав людини» можлива тільки за письмовою згодою Всеукраїнського благодійного фонду «Українська Правнича Фундація».

 Copyright © 2003-2024 Українська Правнича Фундація     http://www.eurocourt.in.ua